РОЗДІЛ 2
ЗАКАРПАТТЯ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКО-УГОРСЬКИХ
ПОЛІТИЧНИХ ВЗАЄМИН
Географічне розташування Угорської Республіки щодо України історично обумовлює взаємовідносини двох держав та їх населення. Крім цього, між ними є багато спільного. Наприклад, обидві держави належали до країн так званого "соціалістичного табору" і знаходилися під пильним наглядом комуністичного керівництва Радянського Союзу. Звісно, є і відмінності, які передусім викликані тим, що Україні довелося відтворювати державність і трансформувати державно-політичний режим. На сучасному етапі, українсько-угорські добросусідські стосунки підтверджуються дуже результативними та успішними контактами на найвищому рівні. Налагодилось тісне співробітництво практично в усіх сферах, зокрема в політичній.
2.1. Період становлення українсько-угорських відносин у 1991-1993 рр.
Періодом розквіту українсько-угорських міждержавних взаємин стала друга половина ХХ ст. Обидві країни були членами соціалістичного співтовариства, активно співпрацювали в рамках Ради економічної взаємодопомоги. Угорська Республіка стала першою із сусідніх держав, яка на договірно-правовій основі закріпила дружні відносини з Україною. 1 грудня 1991 р. український народ зробив свій вибір на користь незалежності. Вже через два дні, 3 грудня, між Україною і Угорщиною були встановлені дипломатичні відносини [335, 2]. Наступним важливим кроком у взаєминах між країнами було підписання 6 грудня 1991 р. у м. Києві в Маріїнському палаці Договору про основи добросусідства та співробітництва [602, 5; 251, 391]. Завдяки цьому, формування українсько-угорських відносин характеризувалося швидким розвитком: 6 грудня 1991 р. Угорська Республіка відкрила Посольство у м. Києві [484, 1], а дещо пізніше, 26 березня 1992 р., у м. Будапешті відкрилося Посольство незалежної України - перше українське закордонне представництво за останні більш як 70 років [449, 3].
Варто зауважити, що активізація українсько-угорських зв'язків відбулася ще до проголошення незалежності України. Як і Польща, Угорщина виявляла особливу зацікавленість до України, до безпосередніх контактів з нею. Причому не тільки економічних, а й політичних. Процес зближення між державами розпочався в серпні 1990 р., коли Будапешт відвідала делегація Міністерства закордонних справ УРСР. Згодом, у вересні 1990 р., Президент Угорщини А.Гьонц на запрошення Верховної Ради УРСР відвідав Україну, і Закарпаття зокрема. Цей візит поклав початок регулярним зустрічам на найвищому рівні [16, 2; 286, 1; 301, 1]. Важливою подією 1991 р. став приїзд тоді ще Голови Верховної Ради Української РСР Л.Кравчука до м. Будапешта 30 травня - 1 червня [304, 1]. У результаті була підписана низка українсько-угорських угод, що стосувалися різних галузей міждержавних відносин. По суті, Л.Кравчука приймали як главу суверенної держави, а підписані в ході зустрічі документи мали завуальований міждержавний характер. Відчуваючи це, тодішній посол Радянського Союзу в Угорщині І.Абоімов за два місяці до візиту виступив із неприхованим застереженням. В інтерв'ю популярній газеті "Magyar Hirlap" ("Угорська Газета") він почав з того, що "ми зацікавлені у розвитку відносин Угорщини із союзними республіками" [452, 398]. Але тут же посол зазначив: "Однак будь-яку спробу підтримати сепаратистські устремління, які проявляються в республіках, або подання безпосередньої допомоги сепаратистським силам ми розцінюємо як втручання в наші внутрішні справи" [452, 398].
Однією з підписаних угод була Декларація про основи відносин між Українською РСР і Угорською Республікою від 31 травня 1991 р. [210, 1]. Депутати Державних Зборів Угорщини більшістю голосів проголосували за підписання Декларації ("за" - 314 чоловік, "утрималися" - 2, не голосували - 12) [202, 16903-16905]. Загалом же, протягом трьох днів було підписано 9 документів, які заклали підвалини двосторонніх відносин [189, 10762; 212, 83]. Виступаючи в угорському парламенті, Міністр закордонних справ Г.Єсенські зазначив, що Україна є найбільшим сусідом Угорської Республіки і важливим економічним партнером, крім того, в ній проживає багато угорців [189, 10753]. Якщо низка документів стосовно врегулювання гуманітарних проблем у двосторонніх відносинах підписувалася Міністрами закордонних справ Угорщини та України Г.Єсенські та А.Зленком 31 травня 1991 р. у м. Будапешті, то вже 8-11 серпня керівник угорського зовнішньополітичного відомства відвідав з офіційним візитом столицю України, та Закарпаття зокрема (міста Ужгород і Берегово) [293, 1]. У результаті, в м. Ужгороді, А.Зленко та Г.Єсенські офіційно відкрили консульський пункт Генерального консульства Угорської Республіки [253, 201].
Також було підписано протокол, в якому проголошувалася необхідність проведення консультацій не лише в галузі двосторонніх відносин, а й "в питаннях зміцнення європейського миру і стабільності, довіри, припинення роз'єднаності Європи, включаючи формування загальноєвропейських структур безпеки та співробітництва, будівництва демократичної, широкої і єдиної Європи" [325, 13-14]. У ході переговорів було висловлено прагнення обох держав зміцнювати дружні добросусідські відносини, обговорювались конкретні напрямки подальшого розвитку українсько-угорського взаємовигідного співробітництва в політичній, економічній, гуманітарній та інших галузях, що відповідає як їх національним інтересам, так і справі побудови нової, об'єднаної загальнолюдськими цінностями Європи. Підкреслювалося, що підписані в ході візиту документи піднімають відносини між двома країнами на якісно новий рівень [293, 1]. Сторони домовились завершити найближчим часом підготовку договору про співробітництво між Україною і Угорщиною з метою його якнайшвидшого підписання. Слід відзначити, що вперше думка про розробку такого договору виникла між представниками Міністерств закордонних справ двох країн, коли Президент Угорської Республіки А.Гьонц восени 1990 р. відвідав Україну [602, 3].
Пор