Ви є тут

Володимир Січинський в науковому, громадському і освітянському житті України та української еміграції (перші десятиріччя - початок 60-х рр. ХХ ст.)

Автор: 
Логвіна Валентина Львівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U001216
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ І ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА СІЧИНСЬКОГО
2.1. Основні етапи життя і творчості
Місто Кам'янець-Подільський відіграє осібне місце в історії України. В ХІХ - на початку ХХ ст. тут жили, творили і стали відомими діячами науки, освіти і культури України письменники і поети А. Свидницький, С. Руданський, Ю. Свідзинський, композитори А. Коціпинський, М. Леонтович, В. Ганіцький, художники В. Развадовський, В. Гагенмейстер, дослідники історії та культури Поділля В. Марчинський, Й. Ролле, М. Сімашкевич, В. Гульдман, М. Яворовський, Ю. Сіцінський та ін. Саме це місто над Смотричем дало непересічну постать, багатогранного вченого, архітектора, діяча української і світової культури Володимира Юхимовича Січинського.
Народився Володимир Січинський 24 червня 1894 року в м. Кам'янці-Подільському. Його батько Євфимій (Юхим) Сіцінський (1859-1937), протоієрей, голова Подільського церковного історико-археологічного товариства, редактор "Подільських єпархіальних відомостей" та інших місцевих видань, був визначним істориком і археологом, етнологом і мистецтвознавцем України та рідного краю, одним із фундаторів подільського краєзнавства, організатором просвітницького руху на Поділлі і першим директором історико-археологічного музею в Кам'янці, приват-доцентом археології та історії Поділля в тамтешньому державному українському університеті (1918-1921). Він був автором понад 300 праць з історії та культури Поділля й інших регіонів України [87, с. 349-351; 125]. Пізніше, знаходячись в еміграції, і, щоб не зашкодити своєму батькові, що залишався в Україні, Володимир повернув собі прізвище прадіда з старовинного роду священослужителів і освітян на Поділлі - Січинський [27, арк. 7].
Мати Володимира - Марія (дівоче прізвище Тлустовська) - вміла створювати всім'ї справжню родинну атмосферу, забезпечувати спокій і злагоду. Крім того, вона переписувала рукописи чоловіка та упорядковувала його папери [195, c. 18].
Володимир був молодшим сином у сім'ї Сіцінських. Будинок батька, в якому зростали і виховувалися, крім Володимира, брати і сестри Сергій, Валентина (старші), Тетяна і Олена (молодші), був одночасно і музеєм, і місцем громадських зібрань, і редакцією, і осередком, де постійно збиралася інтелігенція міста і краю, в першу чергу соратники Ю. Сіцінського по дослідженню історії та культури Поділля, педагоги, літератори, церковні діячі[60, с. 157; 73; 589]. У колі близької рідні і друзів Ю. Сіцінського були найвизначніші інтелектуальні сім'ї Поділля: Беднаровські, Вікули, Левицькі, Приходьки, Чеховські, Широцькі, Солухи та інші. З дитячих років Володимир був свідком цікавих розмов, дискусій, обговорення книг і проектів, які точилися в колі відвідувачів будинку, спостерігав за щоденною творчою працею батька. Отже, не дивно, що Володимир мав змалку всі умови для розвитку природних задатків, таланту і, знаходячись також під впливом неповторної архітектури і природи Кам'янця-Подільського, спрямував під наставництвом батька свою зацікавленість в науково-мистецькому та історичному напрямку [57, с. 49; 61].
З раннього дитинства Володимир відзначався винятковими здібностями, працьовитістю, допитливістю, сприйняттям усього нового. Крім того, значний вплив на формування цілеспрямованості у подальшій творчості здійснили друзі й соратники батька, відомі краєзнавці Микола Яворовський, Опанас Неселовський, Петро Вікул, Михайло Грейм, молодий і талановитий мистецтвознавець й етнограф Кость Широцький та інші[57, с. 49-50]. Проте найлішою практичною школою була для Володимира "школа" власного батька Ю. Сіцінського [195, с. 19].
Володимир, який змалку виявив здібності до точних наук і малювання, з 1905 по 1912 роки навчався у кам'янецькому технічному середньому училищі, де викладачем працював його батько. Це був досить авторитетний навчальний заклад, в якому викладання здійснювалося на високому рівні. В ньому Володимир протягом шести років здобував ґрунтовні знання з математики, фізики, природознавства, малювання, філософії, історії, географії, іноземних мов. Інтелектуальному зростанню В. Січинського сприяло панування в училищі творчої атмосфери. До шкільних друзів він ставився з великою повагою все своє життя. А були між ними Олекса Пасічник - "надзвичайно начитаний, що ґрунтовно знав усі філософічні системи і течії", Петро Марків - " геніальний артист, митець і штукар", Олекса Нізиєнко, Віктор Гловацький й інші. Майже всі вони пізніше опинились в еміграції[62, с. 50].
Паралельно з опануванням професії в училищі він навчався на вечірніх курсах Кам'янець-Подільської художньої школи, де оволодів технікою малювання і здобував необхідні знання з мистецтвознавства під наставництвом відомого художника В. Розвадовського [57, с. 50].
Та найкращою "практичною школою" була, як згадував В.Січинський, школа його батька Ю. Сіцінського. Майже кожні літні канікули він залучав сина до краєзнавчо-етнологічних подорожей і експедицій по Подільській губернії. У якості транспорту вони використовували земські коні. Мешкали й харчувалися переважно в сільських священиків. Вибиралися вони й у віддалені місцевості Поділля, часто потрапляли у конфліктні ситуації з місцевими "блюстителями порядку", які вважали їх шпигунами. Не раз їм на допомогу приходив його дядько - прокурор Михайло Тлустовський - брат матері Володимира [2, арк. 30; 60, с. 157].
Під час мандрів і експедицій батько заохочував Володимира до збирання старожитностей, вивчення стану збереження та особливостей архітектури давніх споруд і, особливо, храмів; доручав здійснювати обміри будівель й інших пам'яток, креслити їх плани, робити замальовки. Згодом за дорученням батька займався комплектуванням фондів Кам'янець-Подільського єпархіального давньосховища (історичного музею) зібраних старожитностей [1, арк. 42,45; 33, с.295; 57, с.51; 58].
Кам'янець-Подільське середнє технічне училище Володимир Січинський закінчив у 1912 року із золотою медаллю. Ще з шкільної лави він твердо вирішив стати архітектором, мріючи будувати в