РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ В ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОМУ КОЛЕДЖІ
2.1. Аналіз практичного стану професійної підготовки студентів у процесі вивчення спеціальних дисциплін
В результаті аналізу психологічної і педагогічної літератури було встановлено, що основними умовами, які визначають ефективність інтенсифікації професійної підготовки студентів, є пізнавальна спроможність тих, хто навчається, та педагогічна майстерність викладачів.
Сучасна професійна освіта повинна бути спрямована на підготовку фахівця, який відповідає за своє професійне майбутнє, здатний утвердити себе в умовах конкуренції на ринку праці. Останній потребує чіткість та об'єктивність у визначенні професійної здатності громадян до праці, їх професійної компетентності. Місце самоосвіти в системі освіти визначив німецький педагог Адольф Дистервег відмітивши, що виховання, одержане людиною, завершене, досягло своєї мети, коли людина настільки дозріла, що володіє силою й волею вдосконалювати свої знання протягом подальшого життя, знає спосіб і засоби, як це може зробити ?79]. Тому основна мета професійної освіти і навчання полягає у підготовці висококваліфікованих фахівців, які володіють адекватними вміннями й навичками для задоволення потреб сьогодення.
Аналіз організації навчально-виховної роботи у професійних навчальних закладах I - II рівнів акредитації дає підстави стверджувати, що впровадження в них інноваційних педагогічних технологій, нових систем навчання має недостатній характер. Так, анкетне опитування 267 педагогів [див. додаток С] цих закладів свідчить, що 12-14 % респондентів певною мірою знайомі з модульно-розвивальними, проблемними технологіями навчанням та ін. І лише 5 відсотків упроваджують його в практичну діяльність.
Констатуюче експериментальне дослідження складається з двох етапів. Завдання першого етапу полягало у визначенні рівня самостійної пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації, зокрема сформованості пізнавальних умінь, які забезпечують ефективність застосування інноваційних технологій, нових систем навчання. При розробці методики, яка визначає рівень самостійної пізнавальної діяльності студентів, ми брали до уваги досягнення сучасної психодіагностики, яка, за визначенням З. І. Калмикової, передбачає "отримання за допомогою відповідних науково обґрунтованих методів і перевірених на статистично надійному числі випадків інформації про відповідні якості особистості і визначення на цій основі діагнозу, тобто висновку, в який входить якісна та кількісна оцінка цих якостей на основі їх зіставлення з нормою або з раніше виділеними в наукових дослідженнях категоріями" [104, с. 17]. Експериментальні дослідження в педагогіці виявляють ефективність системи навчання чи виховання, групи методів, окремого методу, прийому, а також визначення умов, що забезпечують відповідний рівень навчального процесу. Експеримент, як правило, служить для підтвердження попередніх теоретичних передбачень та висновків.
Експериментальною базою досліджень було обрано Черкаський кооперативний економіко - правововий коледж, Черкаський бізнес-коледж, Черкаський комерційний коледж та Смілянський технікум харчових технологій.
Традиційна експериментальна методика полягає в доборі експериментальних та контрольних груп, які залишаються такими до кінця експерименту. Хоча недоліком такої методики є, безумовно, те, що в експериментальних групах показники, як правило, вищі, а отже, контрольні групи нібито приречені на нижчі результати, що суперечить принципам навчання. Однак, традиційна методика експерименту, на нашу думку, дозволяє найбільш ретельно й точно зіставити навчальні показники за порівняно короткий термін. Водночас перехресна експериментальна методика не має такої точності через надмірну довготривалість дослідження і вплив багатьох суб'єктивних причин, а константна не визначає чітко об'єкта, з яким порівнюються експериментальні дані. Таким чином, традиційна методика видається найбільш прийнятною в нашому дослідженні.
Ми спробували попередньо з'ясувати методом самооцінки рівень володіння студентами вміннями самостійної навчальної діяльності, запропонувавши
перелік факторів які впливають на ефективність навчального процесу. Опитуваний мав оцінити значимість їх за десятибальною шкалою. При цьому ми використовували методику О. О. Киверляг [143].
В результаті аналізу відповідей респондентів визначався середній показник, який і було взято за коефіцієнт значимості кожного з факторів. У обчисленні ми користувались формулою:
, де ( 2.1 )
де ?1 - визначений бал; f - частота повторення визначеного балу; N - кількість опитуваних.
Проаналізувавши відповіді 360 респондентів, отримали результати, які систематизовані у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Ієрархія факторів володіння студентами вміннями самостійної навчальної діяльності
УмінняКоефіцієнт значимості фактора12Читати8,36Виділяти головне в навчальних посібниках7,47Користуватися довідковою літературою7,31 Продовження табл. 2.1
12Готуватися до екзаменів7,25Готувати повідомлення7,10Складати план прочитаного7,09Конспектувати7,07Слухати лекції та швидко конспектувати6,84Самостійно опрацьовувати навчальний матеріал6,69Добирати літературу з певної теми6,59
Як свідчать результати опитування, що наведені у таблиці 2.1, найбільші труднощі виникають у студентів при користуванні комп'ютерною технікою, складанні комп'ютерних програм, підготовці рецензій на статті, систематизації опрацьованого навчального матеріалу за тематичним принципом.
У процесі констатуючого експерименту необхідно було визначити рівень володіння вміннями самостійної навчальної роботи в студентів контрольних і експериментальних груп. При цьому використовувалися тестові методики й експертні оцінки. Для констатації рівнів пізнавальної самостійності студентів І - ІІ рівнів акредитації були розроблені тести. Запро