Ви є тут

Методика та організація обліку і аудиту витрат у туристській галузі (на прикладі туристських підприємств Автономної Республіки Крим)

Автор: 
Сметанко Олександр Васильович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
3404U003754
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ У ТУРИСТСЬКІЙ ГАЛУЗІ

2.1. Особливості фінансового обліку витрат у туристській галузі
В умовах жорсткої конкуренції на ринку туристських послуг особливе місце в системі фінансового обліку має приділятися обліку витрат і калькулюванню собівартості туристського продукту.
Нами був вивчений практичний досвід діяльності туристських організацій щодо організації обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту. Узагальнення практичного досвіду дало змогу виділити основні напрями вдосконалення фінансового обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту:
- фінансовий облік витрат і формування собівартості туру;
- облік витрат і калькулювання собівартості інформаційно-туристського продукту;
- облік витрат, пов'язаний з формуванням і забезпеченням якості туристського продукту та обслуговування туристів;
- облік витрат і калькулювання собівартості екскурсійної діяльності.
Ці напрями тісно взаємопов'язані між собою і залежать від особливостей діяльності суб'єктів підприємництва та організацій туристської галузі АР Крим, що займаються формуванням і просуванням туристського продукту як на території України, так і за її межами. Це зумовлено тим, що кінцевою метою діяльності будь-якої туристської організації або суб'єкта підприємництва є мінімізація витрат, пов'язаних з формуванням і просуванням туристського продукту. Крім того, проведені практичні дослідження в галузі обліку витрат і калькулювання собівартістю туристського продукту показали, що:
- на більшості малих і середніх підприємств фінансовий облік практично не поставлено на належний рівень, а на деяких він найчастіше взагалі відсутній;
- на малих підприємствах і підприємствах малого бізнесу відсутнє або взагалі не існує такого поняття, як калькуляція, або калькуляційна одиниця. Цей факт свідчить про те, що формування туристського продукту відбувається "навпомацки", що призводить до невиправдано завищеної вартості туристського ваучера;
- на більшості туристських підприємств немає чітких методичних рекомендації з обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту. Саме через це підприємства самостійно включають до собівартості витрати, які мають списуватися на фінансові результати, у зв'язку з чим збільшується остаточна вартість туристської послуги (додатки Е.2, Е.4).
Наведені недоліки в системі обліку мають вирішуватися як на рівні туристської організації, так і безпосередньо на законодавчому рівні. Основні напрями обліку витрат на туристському підприємстві слід розглядати в єдиній і цілісній системі облікової політики, оскільки основною метою обліку витрат на підприємствах туристської галузі є:
- мінімізація витрат і збільшення нерозподіленого прибутку;
- формування достовірної облікової та фінансової інформації про діяльність організації (інформація про понесені витрати в звітному періоді, дані про одержані доходи, інформація про собівартості туристських послуг тощо).
Для обліку витрат і калькулювання собівартості туристського продукту (послуг) туристські підприємства використовують рахунок 23 "Виробництво", рахунки класу 8 "Витрати за елементами" і рахунки класу 9 "Витрати діяльності" [75].
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [41, с.14-19] та інструкції "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій" [75] підприємства можуть самостійно розробляти методику обліку витрат і калькулювання собівартості туристських послуг, відкривати нові субрахунки за умови відображення всіх організаційних моментів в обліковій політиці підприємства.
Вивчення облікової політики на підприємствах туристської галузі АР Крим показало, що більшість суб'єктів підприємництва використовують стандартний План рахунків без відкриття рахунків другого, третього і вище порядку. У зв'язку з цим бухгалтери можуть надати певну інформацію лише після проведення вибірки й обробки первинних облікових регістрів. Отже, керівники та економісти туристських організацій частково позбавлені можливості проводити аналіз певних статей витрат, що належать до того чи іншого спектра туристських послуг.
Треба звернути увагу й на те, що в діючому фінансовому обліку та Плані рахунків не враховано специфічні особливості обліку та формування собівартості туристського продукту. Внаслідок цього низка специфічних витрат не виділяється на окремих рахунках і субрахунках, а відноситься безпосередньо на витратні рахунки.
Розпорошення специфічних витрат за різними статтями не дає змоги проаналізувати понесені витрати та визначити економічну ефективність заходів, спрямованих на поліпшення якості облікової інформації й якості туристського продукту. Для вирішення цього питання нами проведено аналіз існуючої методики фінансового обліку витрат, що дало можливість виділити основний напрям поліпшення системи фінансового обліку. Суть виділеного напряму полягає у визначенні та виділенні специфічних, властивих саме підприємствам туристської галузі статей витрат, які необхідно відображувати на окремих рахунках фінансового обліку.
На підприємствах туристської галузі доцільно виділяти витрати на якість туристського продукту, адже основним напрямом удосконалення обліку витрат є їх деталізація за статтями витрат і економічними елементами.
Для цього потрібно виробити обґрунтований і аргументований підхід до розробки методичних рекомендацій, пов'язаних з виділенням статей витрат на якість, правильністю відображення їх в обліку, порядком списання на собівартість туристського продукту.
Розробка методичних рекомендацій неможлива без виділення низки питань, пов'язаних із створенням і впровадженням рахунку, на якому повинні знайти відображення витрати на якість туристського продукту, а саме:
- по-перше, як обліковувати та відображувати витрати