РОЗДІЛ 2
Експериментальне вивчення пізнавальної активності дітей-дошкільників в
залежності від стилю спілкування вихователя з ними
2.1 Методика та експериментальне вивчення особливостей розвитку пізнавальної
активності дітей дошкільного віку.
Із аналізу психолого-педагогічної літератури витікає, що пізнавальна активність
є природним проявом інтересу дошкільнят до оточуючого світу і має чіткі вияви,
за якими можна говорити про її зміст і характер. Рівень її розвитку залежить
від індивідуально-психологічних особливостей і від умов виховання (М.Лісіна,
Л.Богданович). У одних дітей вона проявляється дуже яскраво і має «теоретичний
характер» (безліч запитань, пристрасть до порівнянь та узагальнень), в інших —
більше пов’язана з практичною діяльністю (негативне ставлення до розумових
зусиль).
Результати багаточисельних досліджень переконують, що практично одні й ті ж
самі впливи викликають у дітей різні реакції, що вплив середовища
переломлюється через внутрішній світ дитини, через її індивідуально-типологічні
особливості, набутий досвід тощо. Дитина пізнає оточуючу дійсність активно,
вона вступає у певні взаємостосунки із середовищем. Від характеру цих
взаємостосунків, їх змісту, багатства і різноманітності залежать конкретні
впливи соціального оточення на особистість, яка формується.
Дитяча допитливість, яка послугувала тому, що дошкільнят називають «чомучки», у
однієї дитини переходить у стійку допитливість, пізнавальне ставлення до
оточуючого, а у іншої згасає. А справа тут у тому, що перша дитина росте в
умовах, коли її пізнавальну активність стимулюють і підтримують, а інша була
позбавлена таких можливостей. Багато педагогів і батьків розкривають світ
природи і соціальних явищ, читають книжки, спілкуються на пізнавальні теми,
збуджуючи при цьому інтерес дитини до самостійної мислительної діяльності. А
інші вважають, що сучасний рівень життя у достатній мірі розвиває дітей: засоби
масової комунікації (телебачення, радіо, кіно, театр). При цьому не
враховується той факт, що одного лише отримання інформації недостатньо для
формування інтелектуальних здібностей, що допитливість розвивається у процесі
пізнання, у діяльності, жадання проникнути у невідоме.
Пізнавальна активність — це прагнення отримати знання про явища оточуючого
світу. Пізнавальна активність — це і пізнавальна потреба, і пізнавальна
діяльність, яку вона викликає. Кожній дитині притаманна пізнавальна активність,
але міра її і спрямованість у дітей неоднакова. Проте прагнення до пізнання
притаманне кожній дитині. Охарактеризувати пізнавальну активність — означає
визначити рівень її розвитку. Для цього ми визначали:
— коло об'єктів, на які спрямована пізнавальна активність (зміст);
— характер організації пошукової активності дитини.
Даний параграф присвячений опису методики і результатів констатуючої частини
психолого-педагогічного дослідження, спрямованого на виявлення рівня розвитку
пізнавальної активності дітей експериментальної і контрольної груп.
На даному етапі дослідження вирішувалися такі завдання:
* діагностика пізнавальної активності дітей 4-го і 6-го років життя;
* визначення рівнів розвитку пізнавальної активності дітей молодшого і старшого
дошкільного віку;
* з’ясування вікових особливостей прояву пізнавальної активності молодших і
старших дошкільників.
Для виконання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:
— спостереження за проявами пізнавальної активності дітьми на заняттях та в
повсякденному житті;
— аналіз дитячих робіт з метою з’ясування у них рівня розвитку пізнавальної
активності;
— бесіди з дітьми з метою з’ясування у них рівня розвитку пізнавальної
активності;
— констатуючий експеримент.
На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури нами були виокремленні
загальні критерії розвитку пізнавальної активності дітей-дошкільників. Зокрема
такі:
* ініціативність (чи проявляє дитина прагнення до здійснення пошуку невідомого,
чи виявляє бажання, вольове зусилля, наполегливість);
* самостійність (чи потрібна дитині допомога в пізнанні, чи вона самостійна,
кількість самостійних кроків у процесі розв'язання завдань);
* тривалість активності в часі, кількість відволікань, їх спрямованість;
* зацікавленість;
* допитливість.
Про інтереси дитини й інтенсивність її прагнення до знайомства із певним
предметом чи явищем свідчили наступні показники:
* увага й особливий інтерес до предмета чи явища;
* емоційне ставлення до предмета або явища (здивування, стурбованість тобто
різноманістність емоційних проявів, які викликав цей предмет чи явище у
дитини), їх інтенсивність;
* дії, спрямовані на краще з'ясування будови предмета, розуміння його
функціонального призначення (тут особливо важили якість і розмаїття
обстежувальних дій, розмірковувальні паузи);
* ставлення дитини до результатів своєї діяльності;
* наскільки дитина ініціативна у відповідях на запитання;
* наявність прагнення отримати нові знання;
* відповідає із власної ініціативи, чи лише на вимогу вихователя.
У констатуючій частині дослідження брали участь 446 дітей дошкільного віку, з
них 211 четвертого і 235 шостого року життя.
Спостереження
Спостерігаючи за дітьми, ми фіксували особливості проявів пізнавальної
активності у різних за змістом і характером ситуаціях: на заняттях, у грі, на
прогулянках та інших режимних моментах.
У процесі спілкування дітей із вихователем особливу увагу звертали на те, чи
ставить дитина запитання з метою дізнатися щось нове, чи керується бажанням
звернути на себе увагу. З цією метою ми аналізували, чи уважно слухає дитина
відповідь дорослого, чи недослухавши ставить нове запитання, переключається на
новий вид діяльності. Спос
- Київ+380960830922