РОЗДІЛ 2
Науково-методичні аспекти кількісної характеристики чинників енергоємності продукції промислового підприємства
2.1. Теоретичні засади дослідження факторів та стимулів енергоємності продукції промислового підприємства
У вітчизняній та зарубіжній, насамперед у російській, науковій літературі ще вкрай недостатньо досліджені методологічні та методичні питання взаємозв'язку та взаємозалежності факторів та стимулів у економічній сфері підприємств, а також їхньої соціально-економічної сутності та складу. Це у повній мірі відноситься й до ступеня вивчення вказаних аспектів відносно факторів та стимулів енергоємності продукції промислового підприємства.
Питання сутності факторів та стимулів економічних явищ, а також поліпшення їхніх організаційних основ, не лишаються поза увагою економістів-дослідників, але ця сфера ще відзначається широким колом неузгодженостей, хоча вирішенню цих питань були присвячені роботи багатьох авторів як радянського періоду, так і періоду незалежності України, як у центральних, так і у регіональних виданнях [див., наприклад: 38; 39; 40; 41; 42; 43; 44].
В "Економічній енциклопедії", яка вийшла з друку в Україні у 2002 році колективом авторів, наводиться таке формулювання: "Стимулювання економічне - економічне спонукання, використання матеріальних стимулів з тим, щоб виробники, споживачі, покупці поводились належним чином, а, отже, особи, що застосовують стимулювання, мали з цього вигоду" [38, с.473].
У виданому також в 2002 році у Росії "Большом экономическом словаре" сутність поняття стимул визначається наступним чином: "Стимул (лат. stimulus - буквально остроконечная палка, которой погоняли животных, стрекало) - побуждение к действию, побудительная причина" [39, с.1017]. Далі там же: "Стимул финансовый - стимул обеспечиваемый государством с целью достижения национальных приоритетов в отношении предприятий, в том чтобы способствовать их размещению в пределах определенной территории; развивать передовые технологии и ускорять обновление основных фондов; развивать экспорт; инвестировать в НИОКР и т.д." [39, с.1017] і ще у цьому ж словнику: "Стимулирование экономическое - экономическое побуждение, использование материальных стимулов (побудителей) способствующих тому, чтобы производители, потребители, покупатели вели себя желаемым образом, к выгоде и в интересах лиц, применяющих стимулирование" [40, с.1017].
У сучасних виданнях сутність стимулювання прийнята згідно точки зору, викладеної вище. Наприклад, у російській монографії, яку видано у 2003 році, міститься таке визначення: "Одной из разновидностей целенаправленных внешних побуждающих воздействий (создания условий деятельности) является стимулирование (от латинского stimulus - остроконечная палка, которой погоняли животных) - внешнее воздействие на организм, личность или группу людей, побуждение к совершению некоторого действия" [41, с.9].
У 80-ті роки ХХ-го століття, у радянські часи, сутність стимулів в економіці багатосторонньо обговорювали, як з політекономічної точки зору, так і з конкретно-економічної. З боку політекономічного підходу стимули частіше за все ототожнювались з інтересами та потребами [40, с.74]. Але висувалася точка зору, що не всі економічні потреби та інтереси виступають як стимули, а лише деякі з них (там же). Та обидві ці точки зору не могли бути доказово обґрунтовані, і у монографії В.І.Мішина є такий висновок: "Трактовка экономических стимулов как части потребностей общества так же мало убедительна, как и отождествление этих категорий. Более того, процесс реализации потребностей в том или ином обществе всегда опосредуется социально-экономической формой производства, системой производственных отношений" [40, с.75].
Поглиблена політекономічна характеристика сутності економічних стимулів, на наш погляд, міститься у наступному формулюванні наведеному у книзі Н.П. Бражникової: "Стимулы объективно обусловлены окружающей действительностью и существуют лишь как осознанная категория. Формирование стимулов неизбежно связано с сознанием человека, всегда субьективизировано. Действенность системы стимулов во многом зависит от степени познания, правильности выбора форм и методов реализации объективно существующих интересов, адекватных уровню развития производительных сил и системе производственных отношений, от осознания связи интересов и стимулов, факта действия форм и способов стимулирования, направлений развития и совершенствования производства. Ошибочное понимание этих зависимостей может в реальной действительности привести к несоответствию системы стимулов системе производственных отношений, интересов, уровню развития производительных сил, частичной реализации экономических интересов и возможностей развития производства. С учетом сказанного выше, на наш взгляд, стимулы правомерно определить как конкретные, объективно обусловленные экономическими интересами, уровнем развития производительных сил и соответствующими производственными отношениями формы и методы реализации экономических интересов, побуждающие людей к целенаправленным производственным действиям, открывающим возможность удовлетворения потребностей в определенном качестве и количестве" [38, с.8-9].
Вважаємо, що у наведеній цитаті цілком достовірно висвітлено головні особливості політекономічного поняття економічних стимулів, знання яких неодмінно потрібне при розробці конкретних організаційно-економічних заходів, які треба застосовувати у якості основи для побудови системи стимулювання, а також при виборі конкретних видів і форм стимулювання, розрахованих на досягнення найвищого економічного, соціального або екологічного ефекту.
Важливі доповнення щодо політекономічної характеристики сутності економічних стимулів, на наш погляд, міститься також у монографії Г.М. Коломакович: "Стимулы как объективная форма проявления интересов на поверхности выступают как обещанное вознаграждение за труд определенного количества и качества. Материальная заинтересованность в это