РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1.Матеріали дослідження
При виконанні даного дослідження під нашим спостереженням знаходилось 143 жінки віком 46 - 75 років, матеріалами дослідження були кров, піхвові виділення, зскрібок епітелію піхвової частини шийки матки.
Основну групу склали 75 жінок в постменопаузальному періоді, що страждали на урогенітальні розлади. З цього числа 45 жінок отримувало місцеву замісну гормонотерапію (I підгрупа), 30 жінок - місцеву ЗГТ у сполученні з пробіотиком (II підгрупа).
У групу порівняння ввійшли 38 жінок постменопаузального віку з урогенітальними розладами, які не отримували замісну гормональну терапію.
Контрольну групу склали 30 пацієнток 46 - 74 років з тривалістю постменопаузи від 1 до 23 років без урогенітальних розладів, що звернулися для проходження профілактичних оглядів.
2.2.Клінічні методи дослідження
Дослідження проводили загальноклінічними методами: опитування, вивчення скарг, анамнезу життя та захворювання, гінекологічного анамнезу (характер менструальної функції, її порушення, кількість та перебіг вагітностей, пологів, абортів, наявність гінекологічних захворювань та їх лікування, вік настання менопаузи, особливості перебігу клімактеричного періоду, тривалість постменопаузи).
Об'єктивне дослідження містило огляд, вимір зросту, маси тіла, пульсу, артеріального тиску, пальпацію молочних залоз, оцінку стану зовнішніх статевих органів (наявність атрофічних змін), огляд піхви та шийки матки у люстерках, бімануальне дослідження.
Для визначення ступеню важкості вегето-судинних та психо-емоційних порушень розроблено різні шкали [71,91,125,237]. Ступінь виразності вегетоневротичного синдрому оцінювали за допомогою індексу Куппермана, який передбачає підрахунок 11 найбільш характерних симптомів, з оцінкою кожного з них залежно від виразності за трибальною шкалою. Ступінь прояву кожного симптому помножується на коефіцієнт, що відповідає значущості цього симптому (припливи - на 4; заніміння, безсоння, дратівливість - на 2 кожен; меланхолія, запаморочення, втомлюваність, болі в м'язах та суглобах, головний біль, відчуття повзання мурашок, серцебиття - кожен на 1). Сума отриманих величин складає індекс Куппермана. При цьому слабкому ступеню вегетоневротичного синдрому відповідає 15 - 19 балів, середньому ступеню важкості - 20 - 34, важкому - 35 балів та більше.
Для оцінки стану епітелію піхви та шийки матки застосовували розширену кольпоскопію [87,106]. Розширена кольпоскопія за загальноприйнятою методикою проводилася всім обстеженим хворим за допомогою кольпоскопу "Leisegang " (Німеччина), модель ID (із триступінчастим збільшенням (7,5х, 15х, 30х), робоча дистанція 30 см). При розширеній кольпоскопії проводили обробку слизової оболонки шійки матки і піхви 3 % розчином оцтової кислоти та 2 % розчином Люголю (проба Шіллера).
При кольпоскопії оцінювався ступінь атрофічних змін у багатошаровому плоскому епітелії, стан капілярної судинної сітки, колір піхвової стінки, наявність крововиливу в субепітеліальному шарі, виразки, кровоточивість слизової оболонки при дотику, а також інтенсивність і рівномірність фарбування розчином Люголю, що залежить від кількості глікогену в проміжних клітинах.
Для визначення ступеню атрофії піхвового епітелію виміряли рН піхвового вмісту [66,106,284]. Вважається, що у жінок репродуктивного віку цей показник менший за 4,6; при помірній атрофії він складає від 5,1 до 5,8; при вищому ступеню атрофії стає вищим, ніж 6,1 [80,106,126]. Це дослідження проводили за допомогою рН-індикаторних паперців фірми Lachema, які прикладали до верхньої третини стінки піхви на 1 хвилину, після чого їх колір порівнювали зі стандартною кольоровою шкалою від 0 до 12.
Ступінь атрофічного процесу визначали за балами індексу вагінального здоров'я. Індекс вагінального здоров'я передбачає підрахунок 5 показників стану слизової оболонки (еластичність, трансудат, рН, епітеліальна цілісність, вологість).
Обстеження молочних залоз проводилося з використанням алгоритму, запропонованого Американським Онкологічним Суспільством (American Cancer Society, 1996) [207]. Потрійний тест включав: пальпацію молочних залоз, білатеральну мамографію, а у випадках виявлення вузлової патології молочних залоз - ультразвукове дослідження (УЗД).
УЗД молочних залоз і геніталій проводилося на апараті Dornier AI 3200 з використанням лінійного датчика 7,5 мГц для дослідження молочних залоз, трансабдомінального (3,5 мГц) та трансвагінального (6,5 мГц) датчиків для дослідження геніталій.
2.3.Методи дослідження гормонального гомеостазу
У постменопаузі майже цілком припиняється вироблення естрогенів фолікулярним апаратом, але в стромі яєчників продовжується секреція їх андрогенних попередників. На 3 - 5 року постменопаузи відзначається різке падіння рівня естрогенів, який надалі залишається стабільно низьким.
У жінок в постменопаузі основним естрогенним гормоном є естрон. Рівень циркулюючого естрону в постменопаузе в 2 - 3 рази вище, ніж естрадіолу [69,125,186,189,256].
Для постменопаузи характерне наростання секреції гонадотропінів, причому концентрація ФСГ у периферичній крові підвищується в 6 - 8 разів, а ЛГ - у 4 - 4,5 рази в порівнянні з періодом пре- і перименопаузи [25,125,126,185].
У жінок в постменопаузі з віком і тривалістю періоду постменопаузи ступінь підвищення концентрації гонадотропінів у крові практично не змінюється, хоча є тенденція до її зростання протягом перших десяти років і до зниження в наступні роки. Максимальне підвищення гонадотропинов відбувається вже через 3 роки після менопаузи [25,125].
Особливий інтерес викликають параметри активності інших тропних функцій гіпофізу в період постменопаузи. На думку ряду авторів, у постменопаузі рівень пролактину в крові знижений у порівнянні з фертильним віком; в міру збільшення тривалості постменопаузи рівень цього гормону наростає, а потім знижується [25,125,126].