РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Визначення та систематизація чинників конкурентоспроможності підприємств України
Для поглиблення розуміння процесів конкуренції, формування цілісного уявлення про економічний механізм конкурентоспроможності необхідно визначити основні чинники, які впливають на конкурентоспроможність. Першорядне значення має врахування в практичній діяльності впливу основних чинників, що визначають конкурентоспроможність товарів.
Під чинниками розуміються рушійні сили, інструменти, об'єктивно і суб'єктивно виникаючі впливи, що формують конкурентне середовище. Саме чинники визначають ті характеристики, що описують елементи, їх стан, об'ємні, якісні й інші характеристики. Розглянуті в єдності і взаємозв'язку елементи, характеристики, чинники дозволяють найбільш об'єктивно і правильно формувати підхід до організаційного забезпечення управління конкурентоспроможністю підприємства.
За джерелами виникнення всі чинники конкурентоспроможності доцільно розділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні чинники - це елементи, що існують окремо від підприємства: державне регулювання, стан світового ринку, ресурсний потенціал, характеристика трудових ресурсів, екологічна складова і ряд інших. Внутрішні чинники - це виробниче устаткування підприємств, використання технологій, інноваційний потенціал підприємства, характеристика кваліфікації робочої сили, інвестиційні ресурси підприємств і ряд інших. Усі вони можуть бути описані певними характеристиками, що дозволяють оцінити рівень і стан елемента, і доповнені відповідними чинниками, що впливають на конкурентне середовище.
Серед чинників, що визначають конкурентоспроможність товару, важливе значення мають витрати на виробництво, продуктивність і інтенсивність праці, що впливають на ціну і якість виробів. У порівнянні з індустріально розвинутими країнами у вітчизняній економіці більш високі питомі (на одиницю продукції) витрати на виробництво.
В Україні промислове виробництво більш матеріало-, трудо- і енергоємне. Значна частка в питомих витратах припадає на заробітну плату. Це обумовлено не рівнем оплати (він в Україні нижче в багато разів, ніж у США й інших індустріально розвинутих країнах), а низькою ефективністю використання робочої сили.
Особливістю сучасного етапу розвитку світової економіки є підвищення ролі нецінових чинників конкурентоспроможності товарів, з числа яких необхідно виділити такі, як якість товару і його новизна (особливу роль при цьому відіграє наукоємність виробів). Зараз склалася ситуація, при якій за якістю більшість українських промислових товарів поступаються виробам не тільки західних, але і нових індустріальних країн, що розвиваються.
Основною конкурентною перевагою українських експортерів у сформованій ситуації може бути тільки ціна. Однак для підтримки такої конкурентоспроможності українські виробники повинні мати внутрішні ціни на енергоносії й сировину на рівні 40 % світових.
Особливе значення має чітке уявлення про проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Основне завдання в цій сфері - забезпечення ряду переваг у порівнянні з внутрішніми і зовнішніми конкурентами.
До числа основних конкурентних переваг підприємства належать рентабельність виробництва й капіталу, характер інноваційної діяльності, рівень продуктивності праці, ефективність поточного і стратегічного планування і керування підприємством, його здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й умови ринку й ін. Чим більше підприємство має конкурентних переваг, тим більш стійкі позиції воно може займати в окремих сегментах ринку.
Положення підприємства на ринку (частка ринку і тенденції її зміни) залежить від ряду чинників ефективності ведення бізнесу (конкурентних переваг, сильних сторін підприємства). Мова йде про ефективність системи продажів (яка базується на маркетинговій і збутовій ідеології), рівні цін на реалізовану продукцію (які залежать від собівартості виробництва і реалізації продукції, якісної характеристики виробленої продукції і ряду інших факторів. Менеджери і фахівці підприємств повинні розуміти, що за рахунок ринкових переваг підприємство має можливість потіснити конкурентів на ринку, збільшити власні обсяги продажів, впливати на середньоринковий рівень цін за рахунок маневрування обсягами продажів і в остаточному підсумку домагатися поліпшення результатів своєї діяльності.
Кожне підприємство повинне глибоко аналізувати своє положення на ринку й визначати, як домогтися збільшення переваг у порівнянні з конкурентами. Для цього необхідно: добре знати конкурентів підприємства; виділяти сегменти ринку, на яких відбувається конкуренція; обґрунтовувати цінову політику підприємства у світлі конкуренції; порівнювати матеріально-технічні умови підприємства і конкурентів (за рівнем забезпеченості основними фондами і прогресивності устаткування, трудовими ресурсами і їх кваліфікацією); оцінювати постачання сировиною і матеріалами підприємства й конкурентів і вивчати інші чинники конкуренції.
Досвід України показує, що конкурентне середовище далеко не завжди збігається з середовищем, яке сприяє формуванню конкурентоспроможності. І, незважаючи на те, що там, де існують незалежні носії економічних інтересів, конкуренція існує завжди, сутність конкуренції може бути різною. Прагнучи знайти конкурентні переваги, підприємство у залежності від стану економічного середовища й власних можливостей може або прагнути зайняти незайняті ніші ринку (інноваційна модель конкуренції), або намагатися одержати пільги і переваги від уряду (рентна модель конкуренції).
Таким чином, з метою підвищення конкурентоспроможності національних товаровиробників є доцільним забезпечити збільшення обсягів доступних для підприємств ресурсів, насамперед фінансових, а також поле для конкурентної боротьби шляхом збільшення ємності внутрішнього ринку, що забезпечує простір для маневру продавців і
- Київ+380960830922