РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ І ОЦІНКА КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ШВЕЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Мета, завдання і методика аналізу
Аналіз і оцінка конкурентоздатності підприємств швейної промисловості має важливе значення для формування внутрішньої і зовнішньої економічної галузевої політики держави щодо визначення можливостей входження в світові ринки певної групи товарів. У швейній галузі важливо не тільки визначити специфіку прояву підприємницьких ділових якостей в умовах, коли ринкові інститути діють ще не в повну силу, а закони не повною мірою захищають інтереси підприємців і споживачів, але й визначити причини, що гальмують розвиток виробництва та знижують конкурентоздатність вітчизняних виробів швейної промисловості. Важливо також встановити основні відмінності розвитку підприємств та галузі в цілому в Україні порівняно з іншими країнами світу, в тому числі і тими, що як і Україна, переходять від тоталітарної до ринкової економіки.
Для розв'язання поставлених завдань необхідно здійснити порівняльний аналіз основних параметрів, які характеризують конкурентоздатність вітчизняних і зарубіжних підприємств швейної промисловості. Результати аналізу можуть бути використані для визначення тенденцій розвитку підприємств швейної промисловості, галузі в цілому.
В економічній практиці використовуються різні методичні підходи до аналізу методів забезпечення конкурентоздатності підприємств, що ускладнює процеси вибору найбільш доцільних з них у відповідності до поставлених мети й завдань. Завданням даного аналізу є виявлення "вузьких" місць та недоліків роботи підприємств з точки зору забезпечення конкурентоздатності продукції підприємств та визначення шляхів забезпечення конкурентоздатності підприємств.
Як було вказано вище поняття конкурентоздатності є багатогранним та складним. Різні економісти по-різному підходять як до його визначення, так і до системи показників, що його характеризують. Через те, що показників є багато в роботі запропонована система таких, які, на нашу думку, найбільш повно характеризують конкурентоздатність підприємства швейної промисловості. В основі методологічних підходів до оцінки конкурентоздатності в роботі використана методика проведення аналізу результатів виробничо-господарськоі та зовнішньоекономічної діяльності підприємства, які покладені в основу тенденцій в забезпеченні конкурентоздатності.
Класифікація методів оцінки конкурентоздатності виробника у певній степені умовна в силу того, що методи, які використовуються на практиці можуть опиратися одночасно на декілька підходів.
Перший метод оцінки конкурентоздатності виробника - вивчення конкурентоздатності з позиції порівняльних переваг. Цей метод застосовний при підході до оцінки конкурентоздатності на галузевому рівні. В його основі лежить класична теорія міжнародного розподілу праці. У відповідності з законом порівняльних переваг країна спеціалізується на виробництві і експорті тих товарів, котрі їй обходяться відносно дешевше і імпорті тих, котрі в інших країнах порівняно дешевші, ніж всередині країни.
Розташування виробництва між країнами повинно відповідати закону порівняльних витрат - кожна країна спеціалізується на виробництві тих товарів, по котрих її витрати найнижчі, хоча по абсолютній величині вони можуть бути інколи і дещо більшими, ніж у конкурентів. Передумовою для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицій, тобто для її конкурентоздатності є переваги країни, що дозволяють забезпечити відносно нижчі витрати виробництва у певній галузі.
Безпосередньо виміряти порівняльні переваги неможливо, оскільки в рамках теорії порівняльних переваг, згідно розробленої методології розглядається кінцевий результат взаємодії виробника з ринком в плані досягнення виробником певних цілей - об'єму прибутку, норми прибутку, рівня продажів, частки на ринку, тощо. І якщо, якісь результати, що приймаються за критерій конкурентоздатності досягаються, то це означає, що виробник володіє тою чи іншою стелінню конкурентоздатності.
Другим методом оцінки конкурентоздатності виробника є дослідження, що базуються на теорії рівноваги фірми і галузі А. Маршала і теорії факторів виробництва [97]. Під рівновагою розуміють такий стан, при якому не існує стимулів для переходу в інший стан, тобто для зміни об'єму виробництва (зміни своєї частки на ринку). В умовах рівноваги виробника (при досягненні максимально можливого об'єму випуску і збуту товару при незмінному характері попиту і рівні розвитку техніки на даному ринку) кожний з факторів виробництва використовується з однаковою і одночасно найбільшою продуктивністю. При цьому у фірм галузі відсутній і надприбуток, що обумовлений дією якого-небудь із факторів виробництва і, як наслідок, у сторонніх фірм немає стимулів для вступу й галузь. Критерієм конкурентоздатності в рамках даної моделі служить наявність у даного виробника таких факторів виробництва, котрі можуть бути використані з кращої, ніж у інших виробників продуктивністю.
Методи оцінки конкурентоздатності на основі теорії рівноваги і факторів виробництва хоч і можуть бути використані по відношенню до фірм і галузей економіки, однак вони мають істотні недоліки і обмеження у своєму застосуванні.
По-перше, теорія рівноваги була розроблена для дослідження процесів розвитку галузі в умовах досконалості конкуренції, тобто при наявності значної кількості фірм в галузі, можливості вільного доступу інших фірм у галузь, однорідності продукції, досконалого знання ринку покупцями і продавцями і повної мобільності факторів виробництва між галузями і фірмами. По-друге, даний метод будується на тому, що галузі в результаті свого розвитку повинні перейти до стану рівноваги. Але такий стан практично не досягається, оскільки це пов'язано з науково-технічним прогресом, під дією якого змінюється попит, рівень розвитку техніки і умов виробництва.
Третім методом оцінки конкурентоздатності, що одержав перевагу у США та країнах Західної Європи є метод, що базується на теорії ефективної
- Київ+380960830922