РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ТУРИСТСЬКО-ЕКСКУРСІЙНОЇ СПРАВИ
В КРИМСЬКІЙ АРСР (1923-1929 рр.)
2.1. Туристсько-екскурсійні установи органів народної освіти
та їх робота в Криму
Організаційно-методичні основи туризму й екскурсійної справи в Криму були закладені ще в дореволюційний період. На рубежі XIX-ХХ ст. активну туристсько-екскурсійну діяльність розпочали навчальні заклади дореволюційної Росії, що було пов'язано з розповсюдженням у вітчизняній педагогіці т. зв. "методу наочності" в навчанні. Тоді ж у країні появилися перші громадські організації, що проводили освітні подорожі не тільки для учнів, але і для дорослих, ставлячи скоріше філантропічні, ніж комерційні цілі. Серед них особливо слід виділити Кримський (Кримсько-Кавказький) гірський клуб.
Перші відомі нам краєзнавчі екскурсії на Кримському півострові були проведені Сімферопольською чоловічою казенною гімназією в 1886-1889 рр. Згідно з документами канцелярії попечителя Одеського навчального округу, якому підпорядковувались усі навчальні заклади Міністерства народної освіти на території Таврійської губернії, після 1905 р. екскурсії для ознайомлення з визначними пам'ятками Криму проводилися вже практично всіма гімназіями, реальними і комерційними училищами Євпаторії, Севастополя, Сімферополя, Феодосії, Ялти [312, с. 150].
Уявлення про кількість освітніх екскурсій, що здійснювалися в Криму, дають дані звіту спеціального екскурсійного комітету, створеного при Одеському навчальному окрузі в 1909 р. Згідно з цими матеріалами, в 1911 р. навчальними закладами Криму було здійснено 20 екскурсій із загальною кількістю учасників не менше 428 осіб. З них краєзнавчих - 16 (не менше 354 осіб), по країні - 3 (53 особи), за кордон - 1 (21 особа). В 1912 р. відбулося вже 23 екскурсії, в яких брали участь не менше 593 екскурсантів, у тому числі краєзнавчих 22 (не менше 562 осіб), по країні - 1 (31 особа), але мандрівок за рубіж того року здійснено не було [312, с. 151].
Таким чином, до початку Першої світової війни екскурсії, походи, подорожі учнів були досить поширеним явищем у дореволюційній кримській школі. Це стало можливим значною мірою завдяки тому, що окремі органи державної влади Російської імперії, в першу чергу Міністерство народної освіти, виявляли зацікавленість у розвитку дитячо-юнацького туризму й екскурсійної справи. Наслідком цього інтересу стала поява цілого ряду документів, спрямованих на активізацію і впорядкування туристсько-екскурсійних заходів, що проводилися з педагогічною метою.
Так, з березня 1902 р. на всіх залізницях країни був запроваджений спеціальний тариф № 6900 на проїзд учнів, що вирушали в освітні екскурсії. Вихованці вищих і середніх навчальних закладів країни, а також особи навчального персоналу, що супроводжували їх, для проїзду у вагонах III класу одержували знижку в розмірі 50% від загального тарифу. Учні початкових навчальних закладів для поїздки на відстань до 50 верст (53,3 км.) включно мали право на безкоштовний проїзд, а у разі переміщення на відстань від 51 до 300 верст (320 км.) також користувалися 50%-ю знижкою [358, с. 93].
В серпні 1916 р. Міністерство народної освіти Російської імперії затвердило циркуляр, що підіймав учнівські екскурсії в дореволюційній вітчизняній школі на якісно новий рівень. Визнаючи їх за необхідне та істотне доповнення класного навчання, Міністерство запропонувало такі принципи організації освітніх екскурсій навчальними закладами країни:
1. Екскурсіями, як прийомами безпосередньої наочності, можуть користуватися викладачі всіх без винятку предметів курсу середньої школи.
2. При складанні загального навчального плану занять на чверть, півріччя, рік, вчителі повинні вносити до нього передбачувані ними освітні екскурсії, що "ілюструють" вивчений матеріал.
3. Кожна здійснювана з учнями екскурсія мала бути заздалегідь обговорена на педагогічній раді навчального закладу, щоб надати їй вищого освітнього значення [358, с. 93].
Особливе значення для розвитку вітчизняної туристсько-екскурсійної справи в дореволюційний період мала діяльність Кримського (з 1905 р. - Кримсько-Кавказького) гірського клубу. На думку деяких дослідників, саме Кримський гірський клуб став першою в країні "життєздатною туристичною організацією" [291, с. 93]. Відомо, що за період з 1891 по 1914 рр. правлінням Клубу, що знаходилося в м. Одесі, було проведено 20 наукових експедицій, 43 дальні освітні екскурсії та 93 туристичні поїздки до Криму і Кавказу, в яких взяли участь близько 3 тис. осіб. [379, с. 83].
З моменту відкриття і до початку громадянської війни Кримському гірському клубу вдалося відкрити на території Російської імперії 9 відділень, що знаходилися на території 6 сучасних держав (Азербайджан, Грузія, Латвія, Молдавія, Російська Федерація, Україна). Більшість відділень припинила своє існування у зв'язку з організаційними труднощами вже через декілька років після своєї появи. Так сталося з Бакинським (1908-1914 рр.), Бессарабським (1903-1910 рр.), Гагринським (1903-1908 рр.), Катеринославським (1902-1905 рр.) і Ризьким (1911-1914 рр.) відділеннями. Відкриті 1916-1917 рр. Анапське і Феодосійське відділення не змогли достатньо широко розгорнути свою діяльність унаслідок суспільно-політичних подій, що охопили країну. Найбільш життєздатними виявилися організовані ще в перші роки існування Клубу Севастопольське (1891-1897, 1902-1908 рр.) і Ялтинське (1891-1920 рр.) відділення [379, с. 44-45].
Особливе місце в діяльності Клубу займало його Ялтинське відділення (ЯВ КГК), яке протягом майже трьох десятків років займалося не тільки збором і систематизацією різноманітних наукових відомостей про Крим, але і розвитком тут туристсько-екскурсійної інфраструктури, а також організацією екскурсійного обслуговування кримчан і приїжджих з інших регіонів країни.
Почавши з організації екскурсійних заходів для декількох десятків своїх членів, ЯВ КГК за весь період свого існування змогло обслужити понад 145 тис. екскурсантів, причому своєрідний "пік" екскурсійно