РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛЬНІ ЗБИТКИ ВІД ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ЧИННИК ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МІСТОБУДІВНИХ ЗАХОДІВ
2.1. Методи визначення матеріальних збитків від ДТП
На даний час в містах проектні організації не можуть економічно обгрунтувати збільшення капітальних вкладень на заходи з підвищення БДР із-за відсутності методів визначення МЗ від ДТП в нових економічних умовах. Тому для забезпечення оцінки ефективності містобудівних заходів з підвищення БДР, а також виконання техніко-економічних обгрунтувань містобудівних проектів на ВДМ міст необхідно провести дослідження величини матеріальних збитків від ДТП. Вітчизняні методи, які розроблені в умовах планової економіки при відповідних закономірностях зростання національного доходу, не відповідають сучасним реаліям і потребують суттєвого коригування. Для прикладу, розмір матеріальних збитків від однієї ДТП, встановлений за методикою ВСН 3-81 в перерахунку на 2002 рік, в залежності від тяжкості наслідків, склав би для:
- легко поранених - 11 грн.;
- важко поранених - 152 грн.;
- важко поранених з присвоєнням інвалідності - 3910 грн.;
- при смертельному випадку - 6210 грн.
Як бачимо, в порівнянні з прийнятими показниками в зарубіжній практиці, дані цифри є дуже низькими (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Вартість ДТП в різних країнах
№ п/пКраїнаЗагальна вартість ДТП
млн. дол. СШАВідносна вартість людського життя
млн. дол. США1Швейцарія2,751,712США2,711,983Фінляндія1,791,10Продовження табл. 2.14Швеція1,791,635Великобританія1,211,126Німеччина1,551,77Данія0,800,538Австрія0,75-9Бельгія0,510,0210Люксембург0,44-11Норвегія0,42-12Франція0,300,0213Португалія0,29-14Іспанія0,22-15Нідерланди0,130,07
Експерти Інституту економічного розвитку Всесвітнього банку при оцінці Проектів утримання і відновлення доріг в Росії (1994 рік) використали такі показники збитків від ДТП [55]:
- пригода з МЗ - 1,2 тис. дол. США;
- пригода з тяжкими наслідками - 30 тис. дол. США;
- пригода зі смертельним випадком - 30 тис. дол. США.
Економічні теорії і методи підрахунку збитків від ДТП мають свою історію [30, 105, 106, 107, 108, 109, 110]. Вперше вартість ДТП була розрахована в 1950-х роках в Англії, США, а потім і в більшості країн з високим рівнем автомобілізації. Методи оцінки МЗ від ДТП можна розділити на три основні групи:
- такі, що базуються на визначенні суми страхових виплат постраждалим та їх сім'ям;
- такі, що базуються на оцінці недоодержаної продукції;
- ті, що враховують бажання жителів платити за зменшення ризику стати учасником ДТП.
Метод за страховими виплатами, в основному, застосовувався в 60 - ті та на початку 70 - тих років. При цьому збитки оцінювалися як сума страхових виплат за пошкодження майна, транспортних засобів, виплат по медичному страхуванню, а також по страхуванню здоров'я і життя. Одержана сума використовувалась для привернення уваги суспільства та органів влади до питань підвищення безпеки руху. Цей період характеризується для багатьох країн значним зростанням кількості автомобілів і, відповідно, збільшенням числа ДТП. В ці роки приходить усвідомлення маштабів проблеми, розробляються програми з організацї і безпеки дорожнього руху.
Найбільше застосування знайшов так званий метод недоодержаної продукції, у відповідності з яким вартість ДТП для держави включала в себе недоодержану, в зв'язку з пригодою, продукцію [111, 112]. При цьому збитки для суспільства розраховувалися двома методами:
- метод, який базувався на аналізі доходів від діяльності кожного члена суспільства;
- метод, який базувався на аналізі витрат, пов'язаних із кожним членом суспільства.
Переваги віддають першому методу, який базувався на вкладах члена суспільства в економіку країни в результаті господарської діяльності, відсутність яких, у випадку його загибелі, трактувалася як МЗ. При цьому враховувалися як матеріальні цінності, не створені внаслідок загибелі члена суспільства, так і блага, по тій же причині не спожиті, причому останні можуть враховуватися як компенсація внаслідок загибелі. При розрахунку враховується валовий дохід і чистий дохід. На основі валового доходу враховується сума майбутніх нереалізованих матеріальних і економічних цінностей, а на основі чистого доходу - різниця між доходом і майбутнім споживанням людиною, тобто створена частка економічного прибутку понад особистим споживанням людини. Вона і приймається за величину витрат від ДТП. Однак, власне споживання людини можна розглядати як складову частину його віддачі, яка приноситься суспільству в результаті діяльності людини. Метод себе виправдовує, якщо загиблий був зайнятий виробничою діяльністю, оскільки враховується вік, освіта, соціальний стан в суспільстві та інші дані, пов'язані із корисною діяльністю людини. Для осіб в непродуктивному він дає значно занижені показники [113].
По методу на основі аналізу витрат, пов'язаних із кожним членом суспільства, величина збитків, в результаті загибелі члена суспільства в ДТП, визначається по об'єму суспільних і індивідуальних (сімейних) витрат, вкладених в загиблого і після його смерті втрачених. При цьому використовуються деякі теорії ціноутворення, які приймаються лише до засобів виробництва і прагнуть підійти до "ціни " людського життя по аналогії із ціною основних фондів, включаючи облік амортизації вкладених засобів. Очікуваний результат за цим методом можливо охарактеризувати як "остаточну вартість" людського життя, яке виглядає як виробничий фактор [58].
До методів недоодержаної продукції відноситься методика оцінки витрат від ДТП, розроблена О. А. Дівочкіним [31, 35, 36, 37, 38, 114, 115, 116]. Ідея розрахунку зрозуміла із рис. 2.1.
Рис. 2.1. Схема визначення розміру збитків від смертельних випадків у ДТП
Кількість загиблих за рік людей різного віку
- Київ+380960830922