РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМОЦІЙНОГО КОМПОНЕНТА
ЕМПАТІЇ ДІТЕЙ У ПУБЕРТАТНОМУ ПЕРІОДІ
2.1. Програма і методика експериментального дослідження емоційного компонента
емпатії у підлітка.
Концептуальною основою експериментального дослідження емоційного компонента
емпатії дітей у пубертатному періоді були наступні психологічні положення:
– про діалектичний взаємозв’язок біологічного i соціального у розвитку психіки
(П.К. Анохін, Л.І. Анциферова, В.М. Банщиков, А.А. Брудний, П.Я. Гальперин,
А.Ф. Косарєв, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов);
– про сутність, функції та механізми емпатії (А.А. Брудний, Л.П. Виговська,
Т.П. Гаврилова, В.В. Давидов, Р. Дамонд, О.В. Дашкевич, А.В. Запорожець,
Є.А. Клімов, У. Мак-Дауголл, М.М. Муканов, Г. Рейн, К. Роджерс, Г. Салівен,
О.К. Тихомиров, К. Хорні, А.Я. Чебикін);
– про емпатiю як умову конструктивного розвитку особистості (П.К. Анохін,
І.Д. Бех, Г.М. Бреслав, В.К. Вілюнас, Л.Я. Гозман, Б.І. Додонов,
О.І. Кульчицька, В.М. Мясищев, Г. Спенсер, А. Шопенгауер);
– про кризу перехідного віку з дитинства в дорослість (В.А. Аверін,
Л.І. Божович, Л.С. Виготський, М. Кле, І.С. Кон, А.Є. Лічко, Ф. Райс,
Х. Ремшмітд).
Об’єктом нашого експериментального дослідження ми обрали емоційний компонент
процесу емпатії. Визначили відповідні методики для виявлення змін у розвитку
емоційної сфери і емоційного компонента емпатії дитини у пубертатному періоді.
Це необхідно для визначення психологічних особливостей емоційного компонента
емпатії та створення рекомендацій по оптимізації розвитку емоційного компонента
емпатії у цьому віці.
Принципове значення у побудові теоретичних засад експериментального дослідження
належить розгляду емоційного компонента емпатії як визначального у
трикомпонентній структурі емпатії дитини, що визначає емоційну природу емпатії
і залежить від характеристики емоційної сфери особистості під час статевого
дозрівання.
Комплексний аналіз вивчення обраної проблеми здійснювався нами на основі вище
названого концептуального підходу і передбачав проведення експериментального
дослідження за такими напрямками:
1. Дослідження вираженості емоційного компонента емпатії у пубертатному
періоді.
2. Визначення та аналіз взаємозв’язків емпатії з особистісними характеристиками
дітей (експресивність, емоційна лабільність, тривожність, чутливість і ін.).
3. Виявлення психофізіологічних передумов і емпіричних показників розвитку
емоційного компонента емпатії.
4. З’ясування вікової динаміки прояву емоційного компонента емпатії у
пубертатному періоді.
5. Визначення чинників, що сприяють закріпленню і позитивній динаміці
емоційного компонента емпатії у пубертатному періоді.
Метою такого різнобічного і об’єктивного аналізу емоційного компонента емпатії
у ході експериментального дослідження було втілення наукового підходу до
визначення його психологічних особливостей у пубертатному періоді. Теоретичний,
методологічний і концептуальний підхід до проблеми емоційного компонента
емпатії, викликаний певною невизначеністю взаємозв’язків емпатії з емоційною
сферою дитини під час статевого дозрівання, наявністю емоційного компонента в
різних сферах особистості, нерозкритістю чинників, що визначають його динаміку
і зумовив використання нами комплексу різноманітних методів.
У відповідності з темою, метою і завданнями дослідження, враховуючи вікові та
індивідуальні особливості дітей, нами були використані наступні методи і
методики дослідження: пілотажний, констатуючий і формуючий експерименти,
спостереження, бесіди, особистісні опитувальники, тести, анкетування,
статистичні методи обробки даних.
Основна мета, яку ми ставили перед собою при застосуванні статистичних методів,
– підвищення обґрунтованості висновків психологічного дослідження за
рахунок імовірної логіки та ймовірних моделей. Нами використовувалися крім
кількісної і якісна обробка отриманих даних:
* описова статистика (групування, графічний вираз, кількісна оцінка даних);
* теорія статистичного висновку (передбачення результатів за даними обстеження
вибірок);
* теорія планування експерименту (виявлення та перевірка причинних зв’язків між
змінними). Основними статистичними методами були: кореляційний та факторний
аналіз.
Метою кореляційного аналізу було статистичне дослідження взаємозалежності
змінних, що перебувають у кореляційних відносинах: коли значенню будь-якої
окремо взятої змінної може відповідати певне значення змінної іншого ряду, що
відхиляються від середнього в ту чи іншу сторону [124]. Кореляційний аналіз
виступав одним з основних методів статистичної обробки кількісного емпіричного
матеріалу і застосовувався для вивчення взаємозв'язків параметрів і
пов'язувався з виявленням парної залежності на основі коефіцієнтів кореляції
К. Пірсона. Ми виходили з того, що високі коефіцієнти кореляції часто
утворюються при зіставленні ознак дуже близьких за своєю психічною
сутністю [195], [237]. Ця обставина використовувалася як один із моментів
всебічної перевірки якості вимірів певних психічних властивостей, об'єктивності
і адекватності методик.
Величина коефіцієнта кореляції виступав як один із найзручніших способів
статистичного оцінювання. Якщо коефіцієнт кореляції виходив не значущим, то,
звичайно, цей факт тлумачився як відсутність зв'язку між показниками. Однак у
даному випадку вірогідно можна говорити лише про відсутність лінійного зв'язку.
Може існувати нелінійний зв'язок або навіть лінійний, але який об'єднує більшу
кількість змінних. Ймовірність такого зв’язку перевірялася за наявності значної
асиметрії розподілу значень вибірки. Одержання значущ
- Київ+380960830922