РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА та ОСНОВНІ МЕТОДИ
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
2.1. Коротка епізоотологічна та радіоекологічна характеристика господарств, у
яких проводилися дослідження
З метою вивчення стану природної резистентності та імунобіологічної
реактивності в овець на території Центрального Полісся України в господарствах
Житомирської області у забрудненій радіонуклідами та умовно чистій зонах
протягом 1999–2003 рр. були проведені наукові дослідження за темою дисертації.
Стан епізоотологічної ситуації на території Центрального Полісся України
визначали за результатами аналізу і узагальнення звітних матеріалів, одержаних
в Державному департаменті ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики
України, в управлінні ветеринарної медицини в Житомирській області та районних
державних лабораторіях ветеринарної медицини. Ретроспективний аналіз
епізоотологічної ситуації стосовно інфекційних хвороб на території
Житомирського Полісся з 1986 по 2004 рр. дозволяє зазначити про наявність таких
захворювань у овець як: інфекційна ентеротоксемія та плевропневмонія,
контагіозна ектима, копитна гниль, анаеробна дизентерія та колібактеріоз ягнят,
брадзот, лістеріоз.
Збір інформації проводили в шести районах (із дев’яти) з підвищеним рівнем
радіонуклідного забруднення та шести умовно чистих щодо радіонуклідів районах
Центрального Полісся України. Дані по кількості поголів’я овець отримували в
обласному управлінні сільського господарства. Статистична обробка та аналіз
отриманих даних дозволяє зазначити про підвищений рівень захворюваності в овець
при утриманні їх на території з підвищеним радіаційними впливом (додаток Ж),
порівняно з показником захворюваності в умовно чистій зоні, хоча різниця між
ними не була вірогідною.
Експериментальна частина роботи виконана в умовах племінної вівцеферми СТОВ ім.
Шевченка с. Пилиповичі Радомишльського району Житомирської області та на
території обласної станції по догляду за землями зони безумовного відселення –
с. Бабиничі Народицького району Житомирської області. Кліматичні та геохімічні
умови Житомирської області типові для Центрального Полісся. Середньорічна
температура складає +6,8 0С, мінімальна – 32 0С, максимальна – +350С. Грунтові
води залягають на глибині від 1 до 11 м.
За існуючою картосхемою Житомирської області, на якій позначено рівень
радіоактивного забруднення населених пунктів 137Cs і 90Sr, територія обласної
станції по догляду за землями зони безумовного відселення належить до третьої
зони радіаційного забруднення (зона гарантованого добровільного відселення) із
щільністю забруднення грунтів 137Cs 185–555 кБк/м2 і 18,5–74 кБк/м2 – за 90Sr,
що виявлено радіологічним відділом обласної спеціалізованої станції
Народицького району.
Господарство ім. Шевченка с. Пилиповичі Радомишльського району належить до
умовно чистої зони щодо забруднення радіоактивними речовинами (щільність
забруднення грунтів 137Cs становить 7,4–12,2 кБк/м2). Виробничий напрям цього
товариства – м’ясне, молочне і племінне тваринництво та рослинництво. Це
сільськогосподарське підприємство є племінним репродуктором з розведення овець
породи прекос. Дослідних тварин утримували окремо від загальної отари у
групових клітках на глибокій підстилці. Для підстилки використовували
здебільшого солому зернових культур. Ягнята від народження до виходу на
пасовище (у травні) утримуються з матками (до тримісячного віку).
Середня потужність експозиційної дози г-випромінювання в період проведення
досліджень на об’єкті утримання тварин у СТОВ ім. Шевченка не перевищувала
тимчасово допустимі рівні ДР-97 і становила 2,9±0,2 нКл/кг/год (11,5 мкР/год)
та 3,1±0,2 нКл/кг/год (12,2 мкР/год). У стійлових приміщеннях обласної
спеціалізованої станції по догляду за землями зони безумовного відселення цей
показник становив 10,2±0,5 нКл/кг/год (39,4 мкР/год) протягом першого досліду
та 7,8±0,4 нКл/кг/год (30,2 мкР/год) при проведенні другої серії досліджень, що
у 3,5 та 2,5 рази перевищує відповідні показники умовно чистої щодо забруднення
радіонуклідами зони.
При проведенні досліду раціони дослідних тварин за набором кормів та поживністю
намагалися максимально наблизити до тих, які реально застосовуються при годівлі
овець у господарствах Центрального Полісся України. Раціон тварин протягом
досліду був однотипним і включав сіно різнотравне – 1 кг, концентровані корми –
0,2 кг, силос – 2 кг та кормовий буряк – 1 кг. Порівнюючи макро- та
мікроелементний склад кормів різних господарств, вірогідної різниці щодо
їхнього вмісту не було виявлено. Одержані нами результати узгоджуються з даними
М.О. Судакова із співавт. [41], В.П. Славова [42], які зазначають, що
Центральне Полісся, у тому числі й Житомирщина, належить до північно-східної
біогеохімічної зони з низьким умістом у грунтах і рослинах йоду, кобальту,
міді, марганцю та цинку. Годівлю тварин проводили двічі на день з вільним
доступом до кормів та води. Вранці тварини отримували сіно та коренеплоди,
увечері – силос і концкорми.
Загальна радіоактивність раціону, яка визначалась за 137Cs в умовах постійного
радіоактивного впливу, утворювалась за рахунок забрудненого сіна, питома
активність якого становила 600 – 3000 Бк/кг. Значний розмах цього показника
пояснюється плямистістю забруднення природних кормових угідь, з яких було
отримане сіно, яке використовувалось для годівлі дослідних тварин в обласній
станції по догляду за землями зони безумовного відселення (с. Бабиничі).
Загальний вміст 137Cs у спожитому вівцями раціоні складав: у першому досліді
(2000 р.) – 2350±140 Бк/добу, у другому (2001–2002 рр.) – 2088±330 Бк/добу.
Еквівалентна доза
- Київ+380960830922