РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ АДАПТАЦІЇ КУРСАНТІВ
ДО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
2.1. Методи дослідження та діагностика стану адаптованості курсантів
вищого військового навчального закладу
Експериментальну роботу з теми дисертаційного дослідження ми почали в 1999 році
з вивчення труднощів та складових процесу адаптації, щоб визначити ті умови, в
яких відбувається адаптаційний процес у курсантів військового вищого закладу
освіти. Нас цікавила думка про це запитання викладачів та командирів, а також
відповіді тих, хто адаптуються, до умов військового ВНЗ. Ми почали роботу з
бесід, інтерв’ю, тестування, анкетування викладачів, командирів, а також
курсантів і слухачів.
На першому етапі експерименту ми спробували за результатами бесід та інтерв’ю
визначити основні труднощі адаптаційного процесу, потім ми запропонували
курсантам та слухачам, а також паралельно командирам та викладачам ранжирувати
їх за ступенем вагомості. Проаналізувавши отримані результати ми змогли
визначити найбільш вагомі з них (всього нами було виділено 40 труднощів). Для
визначення вагомості визначених нами факторів адаптаційного процесу ми
запропонували командирам та викладачам оцінити вагомість групи факторів, а
також фактори в групах в процесі адаптації курсантів до навчання у військовому
ВНЗ. Це допомогло нам визначити найбільш вагомі та значущі факторі та види
адаптаційного процесу.
На другому етапі дослідження відбувалась діагностика стану адаптованості
курсантів, для цього ми використовували чотири питальника, кожний з яких
складається з 15 питань (всього 60 питань). Кожний курсант повинен був вибрати
відповідь “так” або “ні” і поставити відмітку в потрібній графі. Для повноти
дослідження було проведено окремо анкетування курсантів та викладачів.
Запропоновані анкети містили десять запитань, до кожного запитання були надані
декілька варіантів відповідей (див. додатки В.1, В.2, В.3, В.4). Кожний курсант
повинен був вибрати необхідну відповідь або висловити свою думку, якщо
відповіді не збігалися з його точкою зору. В цілому тестуванням та анкетуванням
були охоплені 350 курсантів та слухачів ООЛІСВ різних факультетів перших,
других, третіх курсів.
Згідно вимог дидактики, знання, що курсанти одержують на заняттях, повинні бути
використанні та відтворені під час відпрацювання вмінь та навичок, які
необхідні для оволодіння майбутньою фаховою спеціальністю. Тому необхідно точно
знати які службові функції та типові задачі в своїй діяльності повинен вміти
виконувати випускник вищого військового закладу освіти. Система вмінь щодо
вирішення типових задач майбутньої діяльності складається з трьох рівнів
сформованості вмінь (репродуктивний, алгоритмічний, творчий), які в свою чергу
визначаються за своїми критеріями. Основні необхідні для майбутнього
військового фахівця знання, вміння та навички детально описані у
освітньо-професійній характеристиці (ОПХ) та освітньо-професійних програмах
(ОПП) з означених спеціальностей. Тому, на нашу думку, необхідно було виявити
показники адаптованості курсантів до навчання у вищому військовому навчальному
закладі. Останнім часом в дидактичній діагностиці широко використовують різні
педагогічні методики, а також критеріально-орієнтовані тести, за допомогою яких
безпосередньо можна визначити, яка частина навчальної програми або які
структурні компоненти знань, вмінь та навичок засвоєні найкраще в ході
навчально-пізнавального процесу. За точку виміру в таких тестах приймається не
характеристика виконання завдань всіма курсантами, а конкретна область змісту
навчальної діяльності. В цьому нам дуже допомогла впроваджена
модульно-рейтингова система навчання із застосуванням на різних видах занять
тестового контролю знань, вмінь та навичок.
Метою нашого дослідження було перевірка ефективності педагогічних умов процесу
адаптації курсантів до навчання у ВВНЗ, які визначались якісно та кількісно за
допомогою критеріїв адаптованості та системи показників до них.
2.1.1. Методика визначення стану адаптованості курсантів ВВНЗ.
Необхідно зауважити, що в психолого-педагогічній літературі під ефективністю
або якістю навчально-виховного процесу розуміють відповідність результатів
реального процесу навчання заданим цілям з урахуванням фіксованих строків
навчання, вікових особливостей тих, хто навчається, та сприятливих умов [29].
При цьому в якості критеріїв ефективності навчання можуть виступати самі цілі
навчання, оскільки ефективним вважається тільки той навчальний процес,
внаслідок якого буде досягнута мета навчання. Мета навчання визначає якими
знаннями, вміннями та навичками повинні оволодіти ті, хто навчається, тобто
якими вони повинні оволодіти видами розумової та фізичної діяльності. Таким
чином, за основу розробки критеріїв адаптованості ми брали такі критерії як
знання, вміння та навички. Тому ми спочатку детально розглянемо наукову
психолого-педагогічну літературу з цього питання.
Ми спирались на думку А.А.Налчаджана [168: 16], який вважає, що
соціально-психологічну адаптованість можна охарактеризувати як такий стан
взаємовідносин особистості і групи, коли людина без тривалих зовнішніх та
внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою професійну діяльність,
задовольняє свої основні соціальні потреби, у повній мірі відповідає тим
рольовим очікуванням, які пред’являє до неї еталона група, переживає стан
самоствердження і вільного самовираження своїх творчих здібностей. При цьому
А.А.Налжаджан [168: 43-48] визначає так рівні адаптованості :
a) психічна переорієнтація