РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ГОВІРОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ
СЛОБОЖАНЩИНИ
2. 1. Поняття про фразеологічну модель та метод моделювання
Один із важливих напрямків сучасної лінгвістики пов'язаний із застосуванням
теорії моделей до вивчення різних структурних рівнів мови. Наголошуючи на
необхідності дослідження процесів моделювання в мові, вітчизняні та закордонні
мовознавці вказують на те, що вивчення моделей є надзвичайно важливим для
“з'ясування умов більш точного й повного збігу моделі з оригіналом, тобто
підвищення пізнавальної цінності моделей” [179: 10]. Розглядаючи загальні
проблеми, що стосуються вивчення мовної системи і структури в плані
моделювання, дослідники підкреслюють, що “необхідно суворо розрізняти модель,
тобто деякий абстрактний об'єкт, що не залежить від природи елементів, та її
лінгвістичну інтерпретацію...Може бути кілька різних лінгвістичних
інтерпретацій тієї самої моделі (напр., фонологічна та граматична)” [179: 9].
Учені вважають, що теорію моделей можна застосовувати як для опису
парадигматики, так і синтагматики. Утім, на думку багатьох мовознавців, теорія
моделей тривалий час не могла продуктивно застосовуватися щодо фразеологічного
складу мови. Це було зумовлено, насамперед, поглядами вчених на фразеологію як
ідіоматичне явище, різко відмінне щодо семантики та структури від лексичного
складу мови, таке, що відзначається семантичною й формальною іррегулярністю,
індивідуальною структурою, образністю, національною специфічністю, семантичною
неповторністю, дослівною неперекладністю іншою мовою, утратою
внутрішньокомпонентних зв'язків, специфічністю зовнішніх синтаксичних
зв'язків.
Вивчення фразеологічного складу різних мов у всьому його багатстві та
структурному й семантичному різноманітті суттєво змінило погляди мовознавців на
можливість застосування теорії моделей у фразеології. Фразеологи, починаючи з
1970-х рр., розглядають моделювання як важливий спосіб дослідження ФО (А.
Аксамітов, Л. Івашко, А. Івченко, В. Коваль, В. Лавер, В. Мокієнко, І. Подюков,
М. Толстой, В. Ужченко та ін.). Метод моделювання використовується під час
вивчення різних проблем фразеології, зокрема при диференціації фразем на
стильові, генетичні, лінгвогеографічні типи, в етнолінгвістичних студіях,
особливо під час аналізу внутрішньої форми фраземи, що розглядається в її
проекції на культурно-національну й регіональну парадигми [214: 13], причому
саме трактування фразеологічної моделі може бути і гранично вузьке, і
надзвичайно широке. Крім того, слід говорити щонайменше про два типи моделей.
Перший тип — це структурно-семантичні моделі, другий тип — це
структурно-граматичні моделі.
В. Мокієнко вважає, що констатація модельованого характеру мови на різних
рівнях стає в сучасній лінгвістиці аксіомою. Різноманітність підходів до
дослідження цієї важливої властивості спричиняє різні визначення поняття
“модель”: від відносно конкретної схеми закономірного розташування елементів у
мовних одиницях до гіпотетичної наукової побудови – конструкта, який не є
частиною мови як системи. Різне трактування терміна “модель” не створює
протиріччя: воно об'єктивно випливає з більш загального діалектичного розуміння
моделі і як моделі-інтерпретації, і як моделі-опису [156: 49].
Ю. Бурмистрович подає таке визначення моделі: “Кожна модель є єдністю кількох
варіантів, пов'язаних із семантичними та структурними різновидами всередині
кожного типу” [56: 12], яка є близькою до поняття інваріанта-схеми [156: 52].
В. Мокієнко структурну фразеологічну модель розуміє як “...тип синтаксичних
конструкцій, за яким утворюється ряд стійких словосполучень” [156: 51], а
фразеосемантичну модель визначає як “...структурно-семантичний інваріант
стійких словосполучень, що схематично відбиває відносну стабільність їх форми й
семантики” [156: 53]. Учений застерігає, що, виявляючи моделі ФО, особливу
увагу слід приділяти внутрішній формі стійких зворотів, оскільки саме вона є
основою для групування фразеологізмів у фразеологічні ряди. Моделювання
неможливе без урахування внутрішньої форми фраземи під час її синхронічного
аналізу.
А. Івченко вважає, що метод структурно-семантичного моделювання полягає в
конструюванні ССМ або ММ, “…що виявляється внаслідок аналізу низки ФО,
об’єднаних спільним значенням, однотипністю синтаксичної структури, варіюванням
компонентів у межах однорідної групи лексики” [103: 3]. Т. Грица,
використовуючи метод структурно-семантичного аналізу на рівні фразеосемантичної
групи, ССМ розуміє як “…ряд фразеологічних варіантів, що відрізняються часовою
та просторовою характеристиками, але об’єднані спільним значенням, синтаксичною
структурою (що може мати імпліцитні або експліцитні варіанти) та варіюванням
компонентів у межах тематично однорідної групи лексики” [71: 6].
На думку В. Ужченка, застосовуючи цей метод під час дослідження ареальної
фразеології, важливо “…встановити набір ОК та ОВ, наповнюваність моделі,
висвітлити додаткові семантичні відтінки, продуктивність окремих фразеотвірних
сфер, місце українських ареальних висловів в українському континуумі та
слов’янському мегаконтинуумі. Наявність інваріантних моделей є важливим
стимулом безперервного розвитку фразеології” [212: 54].
Саме явище фразеологічної моделі тісно пов’язане з поняттям фразеологічної
серії. В. Виноградов уживав термін фразеологічна серія щодо фразеологічних
сполучень. Дослідник зазначав, що фразеологічні серії охоплюють стійкі вислови,
які групуються навколо слів із фразеологічно зв'язаним значенням і являють
собою замкнену групу.
- Київ+380960830922