РОЗДІЛ 2
МОРФОЛОГІЧНА КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА ІМЕННИКІВ:
ВИЯВИ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОЇ АСИМЕТРІЇ
2.1. Історія становлення поглядів на категорію числа іменників
Уявлення про кількість, кількісний параметр існування предметів належить до основних в осмисленні людиною світу, яке сприяло формуванню поняттєвої (логічної, мисленнєвої) категорії кількості, числа [158, 34]. Мисленнєва категоризація кількісного виміру не збігається з мовною в межах однієї мови, водночас мовна репрезентація кількісних значень різниться від мови до мови [190, 66; 221, 3 - 5]. Одні мови фокусують поняттєву категорію кількості на рівні лексики, другі - синтаксису, треті - морфології. Для ряду мов характерним є протиставлення однини та множини як граматичного, а інші вичленовують ще й форми двоїни, троїни, збірності також як граматичні величини [158, 18 - 38; ]. Для деяких типів мовної свідомості вираження числових, кількісних протиставлень узагалі виявляється нерелевантним, що, однак, не вказує на відсутність у свідомості носіїв цієї мови уявлень про кількісний вимір предметів, тобто про відсутність поняттєвої категорії кількості [217, 173 -196]. У зв'язку з цим Б.О. Серебренников зауважує: "Поняттєва категорія репрезентує результат людського досвіду, що може бути підтверджено цілком наочними прикладами. У китайській і японській мовах множина предметів найчастіше виражається факультативно. Виняток можуть становити лише особові займенники й деякі назви істот. Проте з цього не можна зробити висновок, що в японців і китайців немає ніякого поняття про множину неістотових предметів. Це поняття їм дане в досвіді" [190, 212].
Українська мова як мова в основному синтетико-флективного типу поняттєву категорію кількісного виміру предметів реалізувала як одну з провідних у значеннєвій структурі іменникового класу слів, надавши кількісним, числовим значенням місце на рівні граматичної, вужче - морфологічної репрезентації [109, 95]. У такий спосіб стверджується важливість кількісних значень для цього типу мовної свідомості, адже граматичного статусу набувають лише ті значення, які "не можуть бути не вираженими при вживанні тих чи інших слів" [70, 17; див. також: 159].
Значення числа в межах однойменної морфологічної категорії входить до частиномовної парадигми граматичних значень іменника, будучи деталізатором загальної семантики предметності [109, 76 - 79]. Положення про те, що морфологічна категорія числа є однією з тих, що конституюють загальнокатегорійне значення іменника - предметність, підтримується багатьма дослідниками [40, 48; 42, 48 та ін.]. Водночас, стверджуючи це положення, дослідники звичайно не пропонують однозначних відповідей на питання про ієрархічність іменникових значень та відповідно іменникових категорій на шляху оформлення значення предметності: одні лінгвісти вказують на провідну роль категорії відмінка, інші - роду, а, наприклад, І.І. Ревзін стверджує, що саме "категорія числа виявляється провідною категорією в семантиці іменника, оскільки 1) саме з нею пов'язане значення предметності, 2) вона організовує семантичну класифікацію іменників. Тому з погляду означуваного саме ця категорія повинна бути поставлена на чолі категоріальної ієрархії" [174, 161]. У дисертації підтримано останню позицію.
Окрім аргументів, наведених І.І. Ревзіним, важливим для визнання першості категорії числа в системі інших граматичних категорій іменника є зокрема ще й той факт, що саме значення числа забезпечують ґрунт для послідовної репрезентації категорійних значень роду та істоти / неістоти, узятих до розгляду в пропонованому дослідженні. Адже адекватне осмислення категорії роду в аспекті семантико-граматичної симетрії / асиметрії неможливе без апеляції до числового значення іменника, так само, як морфологічна категорія істоти / неістоти своєю морфологізацією, формуванням сфери симетрії має передусім завдячувати ролі множини, якій удалося нейтралізувати морфологічне значення роду. Із цих міркувань морфологічна категорія числа розглядається в роботі першою.
Аналіз виявів семантико-граматичної асиметрії на рівні морфологічної категорії числа передбачає передусім з'ясування симетричного співвідношення числової семантики та граматичних засобів її вираження.
Морфологічна категорія числа іменників завжди становила особливий предмет уваги лінгвістів, що вилилося в існування багатьох позицій стосовно неї. Найбільш поширеними можна вважати однобічний (формальний) погляд, відповідно до якого число визнається класифікаційною категорією (П.Ф. Фортунатов та його послідовники, А.А. Залізняк, І.Г. Милославський), та двобічний (структурно-семантичний), який розглядає цю категорію як складну й неоднорідну, що в ній частина форм є семантично мотивованими, а частина виражають число лише формально (О.К. Безпояско, О.В. Бондарко, В.В. Виноградов, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, В.І. Дегтярьов, А.П. Загнітко, І.Г. Матвіяс, Й.П. Мучник та ін.).
Позиція представників формального напряму щодо категорії числа цілком узгоджувалась із засадничими принципами, що структурували його наукову парадигму, а саме визнавався примат форми над змістом, ігнорувався семантичний компонент при аналізі цієї категорії та в основному бралася до уваги формальна функція числових показників іменника як засобів узгодження їх із залежними словоформами [215, 155 - 157]. Виправданість цієї позиції, на думку І.Г. Милославського, довести дуже легко: "...Для визнання числа класифікаційною морфологічною категорією необхідно лише показати, що синтаксичний (узгоджувальний. - Т.М.) елемент значення, пов'язаний із числом, є ...обов'язковим. Це зробити дуже просто, оскільки не знайдеться таких іменників, які не виражають належність до однини чи множини формами узгоджуваних слів" [133, 61]. Такий підхід виливався в те, що іменники за числовим показником розподілялися на суто формальні класи за схемою: форми однини / форми множини. І далі за цією логікою навіть співвідносні форми на зразок стіл / столи визнавалися формами не о