РОЗДІЛ 2
Просодична інтерференція в англомовному дискурсі
чоловіків-носіїв арабської мови
2.1. Просодична інтерференція як один із видів
лінгвістичної інтерференції
У кінці ХХ століття змінилася геолінгвістична ситуація на планеті – відбувся
так званий комунікативний пересув (communicative shift). Вперше представники
різних країн та культур мають справу з мовою, яка набула глобального поширення.
Як відзначає В.В.Кабакчі, світ вступив в епоху глобального англо-національного
(англійська + рідна мова) білінгвізму [87, с. 84]. У зв’язку з цим проблеми,
пов’язані з білінгвізмом, дедалі більше цікавлять мовознавців, психологів,
соціологів, антропологів.
Найпоширенішою дефініцією білінгвізму є визначення У.Вайнрайха. Під двомовністю
лінгвіст розумів практику поперемінного використання індивідом двох мов [40, с.
22]. Сучасні українські лінгвісти, наприклад Л.Лазаренко, білінгвізмом вважають
„володіння мовцем двома мовними структурами, котрі мовець може використовувати
у вигляді поперемінного вживання” [113, с. 12]. Традиційно розрізняють два типи
білінгвізму: субординативний (змішаний) та координований. При змішаному
білінгвізмі формується загальна картина світу, де одному елементу плану змісту
відповідають два елементи плану виразу, а при координованому білінгвізмі
створюються дві паралельні системи, де кожному денотату відповідає свій
сигніфікат. Такий розподіл пояснює багато мовних процесів, що виникають при
білінгвізмі: за рахунок змішаного білінгвізму відбувається інтерференція, а
також спонтанне переключення кодів, коли мовець, спілкуючись однією мовою,
несподівано переходить на іншу, навіть якщо немає такої необхідності [74, с.
60]. Тема інтерференції є центральною у нашому дослідженні, тому слід
розглянути теоретичне підґрунтя цієї проблеми.
Дослідження інтерферентних явищ проводили як зарубіжні, так і вітчизняні
лінгвісти. Внесок у теорію інтерференції зробили У.Вайнрайх, Е.Хауген,
Ю.О.Жлуктенко, С.В.Семчинський, Л.В.Бондарко, Л.А.Вербицька та інші. Вивченням
іншомовного акценту як наслідку інтерференції займалися Н.А.Борисенко,
Г.М.Вишневська, З.Т.Іванова, М.М.Ладченко, А.О.Лебедєва, Л.Лазаренко та інші.
Інтерференцією називають випадки відхилення від норм будь-якої з мов, що
відбуваються у мовленні білінгвів у результаті того, що вони володіють більш,
ніж однією мовою, тобто внаслідок контакту мов [40, с. 22]. Це визначення
охоплює різноманітні явища у сфері мовних контактів, серед яких двомовність,
субстрати, конвергенція мов, змішання мов, запозичення, креольські мови,
мови-піджин, іноземний акцент тощо [191, с. 62].
Явище інтерференції може спостерігатися як у межах однієї мови
(внутрішньомовна), так і між різними мовами (зовнішня, міжмовна). Беручи до
уваги соціальну сторону виникнення інтерференції, виділяють інтерференцію у
природних умовах контактування мов та у штучних умовах [112, с. 8]. Л.Лазаренко
розглядає інтерференцію як один з типів мовної взаємодії (МВ). У порівнянні з
такими типами мовної взаємодії, як запозичення, калькування та мовна
асиміляція, інтерференція не тільки відбувається у межах та внаслідок мовного
контакту як окремий, відмінний від визначених типів МВ процес, але й може бути
складовою частиною інших типів МВ, зокрема мовної асиміляції. Інтерференція –
це проникнення іншомовного елемента до мовлення сприймаючої мови [113, с. 47].
Подібна думка простежується в У.Вайнрайха, який відзначав, що результатом
інтерференції є введення іншомовних елементів у ті галузі мови, які
відрізняються вищою структурною організацією, наприклад, ядро системи фонем,
більша частина морфології та синтаксису, деякі сфери словника (позначення
спорідненості, кольору, погоди тощо). У.Вайнрайх відрізняв інтерференцію у мові
та мовленні, визначаючи мовну і мовленнєву інтерференцію як два етапи
інтерференції [40, с. 22-33]. Ми погоджуємося з Е.Хаугеном та Л.Лазаренко, що
процес інтерференції пов’язаний з мовленнєвим рівнем, а в мові відбувається вже
не інтерференція, а процес усталення деяких наслідків інтерференції. Щоб
укорінитися у мові-коді наслідки інтерференції (інтерфереми) мають пройти через
відбірні свідомі процеси, які радикально відрізняються від попереднього
інтерференційного процесу. Усталення інтерфереми – це процес її інтеграції до
інтерферованої мови як унормованого елемента [113, с. 48]. Безпосереднє
спостереження та експерименти над мовною поведінкою двомовних носіїв має
особливу цінність тому, що з’являється можливість досліджувати явище
інтерференції саме в момент його виникнення, ще до того як воно зазнає
стандартизуючого впливу регулярного вживання. Одержані при цьому дані утворюють
майже безперервний континуум, на одному кінці якого знаходиться переключення
кодів, а на другому – їхня повна інтеграція [191, с. 69]. Отже, наслідками
інтерференційних процесів є фонетичні, лексичні та, певною мірою, граматичні
інтерфереми (інтерферентні помилки [35, с. 3]). Саме такі інтерферентні впливи
призводили та призводять до виникнення нових специфічних рис англійської мови
(її варіативності) у країнах, де англійська мова є другою і вживається поруч з
національною мовою. Таким чином інтерферентні явища певною мірою є причиною
появи та розвитку національних варіантів англійської мови.
Лінгвістична інтерференція може стосуватися різних рівнів мови – фонетичного,
лексичного та граматичного. Однак фонетична інтерференція, проявляючись у
вимові звуків, в інтонації та наголосі, є особливою у зв’язку з тим, що вона
тісно пов’язана з усією системою мови і, в першу чергу, з артикуляційною базою
мови. Тому фонетична інтерференція є найбільш стійкою у мовленні білі
- Київ+380960830922