Клініко-патогенетичні особливості бронхіальної астми та її лікування у дітей з синдромом недиференційованої системної дисплазії сполучної тканини.

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА СТАТИСТИЧНОЇ ОБРОБКИ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.
2.1. Об’єм та методи дослідження.
Основні положення та висновки дисертаційної роботи основані на резуль­татах
обстеження і нагляду 369 дітей в віці від 7 до 15 років, хворих на бронхі­альну
астму, які знаходилися на лікуванні в обласній клінічній дитячій лікарні м.
Запоріжжя за період 2001-2003 рр. Діагноз бронхіальної астми та її перебіг
встановлювався згідно з сучасною класифікацією (Наказ МОЗ України №311 від
30.12.99 р.) [218]. Розподіл дітей за перебігом бронхіальної астми
представ­лено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Перебіг бронхіальної астми у дітей 7-15 років
Перебіг бронхіальної астми
Х ± х, %
Інтермітуюча
148
39,6±3,8
Легка персистуюча
103
27,9±2,3
Середньотяжка персистуюча
54
15,2±1,9
Тяжка персистуюча
64
17,3±1,9
Всього
369
100
Досліджена група була неоднорідною за статтю: хлопчиків було 276 (74,8±2,3%),
дівчаток – 93 (25,2±2,3%). Розподіл дітей за віком і статтю пред­ставлено в
таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл дітей, хворих на бронхіальну астму, за віком і статтю
Вік
Всі діти
хлопчики
дівчата
Х ± х, %
Х ± х, %
Х ± х, %
7-9 років
92
24,9±2,2
68
73,9±4,6
24
26,1±4,6
10-12 років
131
35,5±2,5
93
71,0±4,0
38
29,0±4,0
13-15 років
146
39,6±2,5
117
80,1±3,3
29
19,9±3,3
Всього
369
100
278
75,3±2,2
91
24,7±2,2
Всім пацієнтам проводили клініко-лабораторне обстеження, що включало збір
анамнезу, клінічний огляд, лабораторні та інструментальні методи дослід­ження.
З урахуванням мети дослідження при клінічному обстеженні хворих про­водилася
оцінка характеру та кількості стигм дисплазії сполучної тканини та
дизембріогенезу [5, 6, 219, 220].
Для визначення фізичного розвитку дітей з бронхіальною астмою
викорис­товувалися таблиці центільного розподілу довжини та маси тіла,
відповідно віку і статі з послідовною комплексною оцінкою гармонійності
фізичного роз­витку [221].
Вимірювання артеріального тиску проводилося непрямим методом з вико­ристанням
вікових манжеток. Електрокардіографічне дослідження (ЕКГ) про­водилося на
електрокардіографічному комплексі CardioLab 2000 комплектації НТЦ
радіоелектронних медичних приладів і технологій „ХАІ-Медіка” (м. Хар­ків)
методиці в 12 стандартних відведеннях в період ремісії бронхіальної астми в
горизонтальному положенні.
Особливу увагу зосередили на визначенні стану зовнішнього дихання
спі­рографічним методом за допомогою комп’ютерного діагностичного комплексу
SpiroCom комплектації НТЦ радіоелектронних медичних приладів та техноло­гій
„ХАІ-Медіка” (м. Харків). Дослідження проводилися в ранковий час ви­ключно в
стані клінічної ремісії бронхіальної астми.
При аналізі даних спірограми оцінювали показники дихального об’єму (ДО),
відношення тривалості вдиху до тривалості видиху (Вд/Вид), частоти дихання
(ЧД), хвилинного об’єму дихання (ХОД), інспіраторної та експіратор­ної життєвої
ємності легень (ЖЄЛ), резервних об’ємыв вдиха та видиху (РОвд, РОвид),
максимального дихального об’єму (ДОм), максимальної частоти ди­хання (ЧДм),
максимальної вентиляції легень (МВЛ), форсованої життєвої єм­ності легень
(ФЖЄЛ), об’єма форсованого вдиха та видиху за першу секунду (ОФВ1), відношення
об’єма форсованого вдиху та видиху за першу секунду до життєвої ємності легень
– індекса Тиффно (ОФВ1/ЖЄЛ), відношення об’єму форсованого вдиху та видиху за
першу секунду до форсованої життєвої ємності легень (ОФВ1/ФЖЄЛ). При цьому
враховувалися пікова об’ємна швидкість вдиху та видиху (ПОШ), час досягання ПОШ
– Тпош, середня об’ємна швид­кість середини ФЖЄЛ (СОШ25-75), максимальні
об’ємні швидкості руху повітря під час форсованого вдиху та видиху при 25,
50,75% ФЖЄЛ (МОШ25, МОШ50, МОШ75). Усі показники оцінювались у відсотковому
співвідношенні до стан­дартних величин, розроблених Р.Ф. Клементом та співавт.
[222]
З метою виявлення малих аномалій серця, патології гепатобіліарної сис­теми та
нирок використовували сонографію цих внутрішніх органів на апараті Ultrasound
Scanner EUB-315 Hitachi секторним датчиком 5 мГц у одномірному та двомірному
режимах зі стандартних позицій.
За показанням проводилося рентгенологічне дослідження органів грудної клітки,
придаткових пазух носу та шийного відділу хребта. Всі пацієнти оглянуті
офтальмологом, оторіноларингологом, неврологом, за показанням – хірургом,
урологом, ортопедом.
Лабораторне дослідження включало загальний аналіз крові, загальний ана­ліз
сечі, печінкові проби, визначення уровня загального білка і серомукоїдів в
сироватці крові.
При інтерпритації загального аналізу крові проводилося обчислювання де­яких
інтегральних показників гемограми [223]:
- індекс зсуву лейкоцитів (ІЗЛ):
ІЗЛ = (еозинофіли + базофіли + нейтрофіли)/(лімфоцити + моноцити);
- індекс співвідношення нейтрофилів та лімфоцитів (ІСНЛ):
ІСНЛ = нейтрофіли/лімфоцити;
- індекс співвідношення лімфоцитів та еозинофілів (ІСЛЕ):
ІСЛЕ = лімфоцити/еозинофіли
Приймаючи до уваги рішення ще однієї із задач дисертаційної роботи,
до­сліджували концентрацію кортизолу в сироватці крові з використанням
комер­ційного набору „ИФА-АФ-Кортизол” виробництва ЗАО „Алкор БІО” (Росія).
З метою визначення стану клітинних мембран проводили дослідження ос­мотичної
стійкості лімфоцитів і кислотної резистентності еритроцитів. Осмо­тична
стійкість лімфоцитів оцінювалася по їх здібності протистояти гіпотоніч­ним
розчинам натрію хлорида за методикою В.М. Компанійця [224]. При цьому
„слабкими” називали лімфоцити, що лізирувалися при концентрації натрію хлориду
0,8-0,7%, „сильними” – що зберігалися при концентрації натрію хло­риду 0,1%,
„с