РОЗДІЛ 2
ПЛАНУВАННЯ ПРИБУТКУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ
Планування базувалось на директивних планових показниках виробничого та
соціального розвитку підприємства. На сучасному етапі розвитку економіки
більшість вітчизняних науковців і практиків зводять до мінімуму або взагалі
ігнорують необхідність планування, що призводить до значних фінансових втрат, а
іноді є причиною банкрутства. Це пов’язано з тим, що планування є однією з
найважливіших функцій управління підприємством, оскільки сприяє пошуку найбільш
оптимальних напрямів дії, обґрунтуванню та систематизації планових рішень,
зниженню ризику внаслідок помилкової або недостатньої інформації про можливості
підприємства або зовнішнього середовища [143, с. 3]. Планування є найважливішою
частиною підприємницької практики. Можливість планувати відображена у відомому
афоризмі: “Планувати або бути планованим”. Зміст висловлювання заключається у
тому, що фірма, яка не враховує, або не вважає за потрібне планувати свою
діяльність, сама стає об’єктом планування, засобом для досягнення чужої мети
[5, с. 3].
Як показує практика, застосування планування створює наступні переваги:
– робить можливою підготовку до використання майбутніх сприятливих умов;
– прояснює виникаючі проблеми;
– стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі;
– покращує координацію дій в організації;
– створює умови для підвищення освітньої підготовки менеджерів;
– збільшує можливості в забезпеченні фірми необхідною інформацією;
– сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;
– покращує контроль на підприємстві [5, с. 6].
Планування фінансової діяльності є одним з найважливіших на підприємствах,
оскільки тісно пов’язане із кінцевим результатом виробництва, головним з яких є
загальний прибуток. Головна задача кожного підприємства в ринкових умовах
полягає в організації виробничо-фінансової діяльності з метою задоволення людей
в своїй продукції та отриманню найбільшого прибутку [28, с. 270].
Визначна роль прибутку вимагає вірного його розрахунку. Від того, на скільки
обґрунтовано визначається плановий прибуток, буде залежати успішна
фінансово-господарська діяльність підприємства.
Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обґрунтованим, що
дозволить здійснити фінансування інвестицій і інновацій, приріст власних
коштів, створення ефективних систем організації і стимулювання праці, своєчасну
виплату податків у бюджет. Таким чином, планування прибутку на підприємстві має
велике значення не тільки для підприємців, але і для національної економіки в
цілому.
2.1. Аналіз існуючих методів планування прибутку від основної операційної
діяльності
До 1966 року у вітчизняній економіці підприємства не планували прибуток і він
був розрахунковим показником. В директивному порядку підприємствам
встановлювалося завдання по номенклатурі і асортименту продукції в натуральному
і вартісному виразах, а також і по зниженню собівартості продукції. В
результаті адміністративного ціноутворення ряд галузей мали високу
рентабельність (як правило підприємства, що виробляли товари народного вжитку),
а базові галузі (вугільна, металургійна та ін.) були або планово-збитковими або
низькорентабельними.
Внаслідок господарської реформи 1965 року, починаючи з 1966 року в залежності
від запланованого приросту прибутку визначалася величина “фондів економічного
стимулювання” (вираховували кошти з прибутку в розпорядження підприємства).
Оскільки більша частина прибутку надходила в дохід держави, то підприємства
були зацікавлені в заниженні планової величини прибутку, щоб “успішно” виконати
планове завдання. Це обумовило необхідність методичних розробок, які дозволили
б розподілити приріст прибутку за факторами залежними і незалежними від
діяльності підприємства.
Оскільки уся система планування та стимулювання базувалася на порівнянні з
“досягнутим рівнем”, то і при плануванні прибутку за основу брали звітний
період і за допомогою “факторного методу” намагалися визначити прибуток,
отриманий в результаті діяльності підприємства від інших факторів, що не
залежать від його роботи.
Актуальність правильного визначення планового і фактичного прибутку виникла в
умовах переходу до ринкової економіки, коли підприємства почали працювати не на
показники встановлені вище, а на ефективність. Незважаючи на кардинальні зміни
в економічних відносинах, істотних зрушень в практиці планування прибутку не
відбулося.
В навчальній літературі і монографіях з 70-х років і по наш час в основному
зустрічається дві методики планування прибутку, а саме:
– метод прямого розрахунку;
– аналітичний метод.
Метод прямого розрахунку застосовується при відносно невеликій номенклатурі
продукції. Сутність методу прямого розрахунку полягає в тому, що прибуток від
реалізації розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (без
ПДВ і акцизу) і повною собівартістю реалізованої продукції.
При прямому методі розмір планового прибутку визначається за формулою:
, (2.1)
де Nі – випуск товарної продукції в плановому періоді в натуральному виразі;
Ці – ціна за одиницю продукції (без ПДВ і акцизів);
Сі – повна собівартість одиниці продукції.
Основою для розрахунку прибутку за методом прямого розрахунку слугує
розгорнутий план випуску продукції по всій номенклатурі з зазначенням планової
собівартості одиниці виробу і оптової ціни.
Недоліком цього методу вважалося те, що він не дозволяє виявити вплив окремих
факторів і при великій номенклатурі продукції дуже трудомісткий. Але насправді
основним недоліком методу прямого розрахунку є те, що він потребує розрахунку
повної собівартості за видами продукції. Повна собівартість
- Київ+380960830922