РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛІВНИХ ОПЕРАТОРІВ ГУМОРИСТИЧНОЇ
МОДАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ
Міждисциплінарний підхід до дослідження гумору (який включає лінгвістичні,
психологічні, соціологічні, філософські, культурологічні елементи) зумовлений
тим, що всі ці аспекти впливають на сприймання і розуміння людьми гумористичних
текстів, тобто охоплюють весь процес діалогу (в широкому розумінні цього
поняття) між продуцентом гумористично маркованої інформації і її реципієнтом,
починаючи від авторського задуму і закінчуючи емоційною релаксацією споживача
(читача, слухача). Види гумору, за Фрейдом, надзвичайно різноманітні, зважаючи
на природу афективного збудження, за рахунок економії якого він створюється:
співчуття, біль, досада, зворушення тощо. Цей ряд безмежний, оскільки сфера
гумору розширюється, якщо художникові чи письменникові вдається гумористично
перемогти непереможені до цього часу види афективного збудження, зробити їх
джерелом гумористичного задоволення [213, с. 195]. Що ж стосується
лінгвістичної класифікації гумористично забарвленої інформації, то вона
зумовлюється не тільки емоціогенністю висловленого, але і його вербальним
оформленням.
2.1. Моделювання гумористичних ситуацій засобами дієслівної
лексики
У теорії комічного засоби його репрезентації у лінгвістичному ракурсі
досліджувались мало [156; 28; 234; 54; 115; 84; 148; 198; 264 та деякі ін.].
Переважно це літературознавчі праці, в яких основна увага приділяється
гумористичній валентності тропів. Тому термінологічний апарат у цій галузі теж
недостатньо окреслений. Ми беремо за основу термінологію, запроваджену
Б.Г.Пришвою [156], у якій розглядаються ситуаційні засоби гумору,
словесно-ситуаційні засоби гумору, контрастні слова. В основі словесних засобів
лежить порушення звичних мовних норм. Гумор, спричинений словом, нібито
автономний щодо змісту ситуації, він привноситься ніби ззовні і накладає на
ситуацію комічний відтінок. До словесних засобів гумору належать ті прийоми, що
роблять слово контрастним, таким, що спричинює сміх. В основі ситуаційних
засобів лежать комічні змістові відношення між предметами чи явищами. Засоби
гумору, в яких слово і ситуація становлять нерозривну єдність при створенні
контрасту, вважаються словесно-ситуаційними. З метою вираження нових понять або
конкретизації уже існуючих ми вводимо нові терміни – модель гумористичної
ситуації, блок моделей гумористичної ситуації.
Структурно-семантична організація тексту виражається, зокрема, в тому, що він
схильний до членування на одиниці, відрізки, які можуть об’єднувати кілька
послідовних у лінійному та смисловому плані речень. Текст є як продуктом
творення, так і об’єктом сприймання. Психолого-фізіологічною характеристикою
процесу сприймання є поглинання інформації частинами, виділення яких зумовлене
семантико-структурними особливостями текстового полотна. “... вухо, як і око,
здатні сприймати словесне вираження думки порціями, і тільки такими, які за
відповідний час певним способом можуть перероблятися мозком, тобто
усвідомлюватися” [147, с. 37]. Виокремлення таких одиниць дослідження було
зумовлене уже наявними розвідками в галузі текстових студій. Зокрема ще
І.Р.Гальперін зазначав: “У текстах художньої літератури провідниками текстової
модальності нерідко виступають релятивні відрізки тексту” [52, с. 115]. За
одиницю аналізу в художньому тексті можна брати висловлення, вербально
зафіксоване у вигляді фрагмента мовленнєвого спілкування, яке включає і власне
лінгвістичні, і психо- і соціолінгвістичні, а також екстралінгвістичні
конституенти [3, с. 51]. Саме висловлення повинно бути першочерговим об’єктом
дослідження в комунікативній лінгвістиці, оскільки комунікація здійснюється, як
мінімум, на рівні висловлення [155, с. 3]. Дослідження суб’єктивної
модальності, здійснене В.М.Ткачуком, теж доводить, що реалізацію цієї категорії
неможливо аналізувати без залучення до розгляду ситуації мовлення [201].
Членування тексту на сегменти є відбитком прояву образу автора як мовної
особистості, оскільки пов’язане з особливостями відображення навколишнього
світу в його свідомості. Сегментація тексту, а особливо художнього, є складним
процесом, який відбиває членування думки та естетико-філософської концепції
автора; це членування реальної чи ідеальної (естетичної) дійсності [206, с.
113]. У сучасних дослідженнях текст береться за одиницю мови, що піддається
членуванню [72, 93 та ін.].
Аналіз семантико-стилістичних властивостей дієслів у напрямку створення
гумористичної модальності в нашому дослідженні проводиться в межах такого
текстового фрагмента, частини тексту, яка є достатньою для розв’язання
поставлених завдань. Виокремлення названої одиниці тексту грунтувалося на таких
критеріях: відносна смислова завершеність; відповідне мовне оформлення;
наявність міжфразових зв’язків та відношень; реалізація конкретної одиничної
авторської емоціогенної інтенції в межах цього сегмента тексту; прозоро
виражена модальність висловлення. Встановлення меж сегмента тексту проводиться
згідно з такими параметрами: ця одиниця містить певне семантично-сюжетне ціле
(опис однієї дійової особи, групи осіб чи події); виділений уривок може містити
діалогічну єдність, окремі висловлення героїв твору в межах однієї тематичної
єдності. Відповідно опис іншої дійової особи (групи осіб), місця дії оповіді, а
також зміна теми бесіди (діалогу), зміна кількості її учасників можна вважати
сигналами інших текстових сегментів [31].
Для виділення досліджуваної одиниці тексту за основу беремо методику виділення
- Київ+380960830922