РОЗДІЛ 2. ТАВРІЙСЬКА ЄПАРХІЯ
ТА ЇЇ ДУХОВНО-НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
2.1. Особливості Таврійської єпархії
Серед регіонів України, що входили до складу Російської імперії, Таврійська
губернія, з огляду на низку обставин, займала особливе місце. У зв'язку з цим
необхідно розглянути етнічні і конфесійні особливості цього регіону, а також
проаналізувати позиції Православної Церкви в ньому.
Однією з найважливіших особливостей губернії була її етнічна і релігійна
строкатість. Пов'язана вона була з особливим географічним місцем розташування й
історичними колізіями регіону, що став одним із центрів міграційних процесів.
Прекрасну ілюстрацію для з'ясування етноконфесійної ситуації в краї дають
результати проведеного в 1897 році першого загального перепису населення.
Відповідно до нього в Таврійській губернії на той момент мешкало 1.447.790
жителів, із яких 762.802 чоловіки і 684.986 жінок.
Національний склад губернії був дуже різноманітним. Найчисленнішою етнічною
групою були представники слов'янських народів.
З них східні слов'яни становили абсолютну більшість – 70,8% (42,2% українців,
27,9% росіян і 0,7% білорусів) від загальної кількості населення. У цифрах це
становило 1.025.310 осіб (611.121 українець, 404.463 росіяни і 9.726
білорусів).
Південні слов'яни були представлені в основному болгарами. Їх у губернії
нараховувалося 2,8% (41.260 осіб).
Із західних слов'ян у першу чергу необхідно згадати поляків і чехів. Перші
становили 0,7% (10.112 осіб), а другі – 0,1% (1.962 осіб).
Серед інших груп населення найбільш численними були тюркомовні народи, що
мешкали в основному в Криму. Зокрема кримські татари від загального числа
населення губернії становили 13,0% (187.947 осіб). Серед тюркомовних народів
перепис відзначав також караїмів і кримчаків, що становили 0,6% (8.911 осіб).
До тюркських етносів належало і турецьке населення губернії – “переважно
сторонній випадковий елемент”, що становило усього 0,2% (2.197 осіб) [357, с.
2].
Наступною за чисельністю етнічною групою в регіоні були німці. Їх було 5,4%, що
становило 78.305 осіб.
Далі йшли менш численні народи: євреї – 3,8% (55.418 осіб), греки – 1,3%
(18.048 осіб), вірмени 0,6 % (8.938 осіб), молдавани 0,2% (2.259 осіб), естонці
0,2% (2.210 осіб), цигани 0,1% (1.433 особи). Представники інших етнічних груп
разом становили 0,2% (3.484 особи) [Там само].
Перепис 1897 року наочно ілюструє також різноманіття конфесійного складу
населення Таврійської губернії. Характерно, що сповідувати одну і ту ж саму
релігію могли дуже різні етноси, і навпаки – представники того самого народу
могли мати різну конфесійну приналежність.
У відсотковому й абсолютному відношенні найбільша кількість жителів були
християнами. Проте ця численна група, у свою чергу, характеризувалася значною
конфесійною строкатістю.
Найбільшу частку становили православні й одновірці – 73,9% (1.069.556 осіб). До
них належали, насамперед, українці, росіяни, білоруси, болгари і греки. Той
факт, що значну частину православного населення регіону складали болгари і
греки, які не знали ні російської, ні церковно-слов'янської мов, можна віднести
до однієї з демографічних особливостей Таврійської губернії. При цьому
священики, діставши призначення в такі парафії, змушені були самостійно вивчати
рідну мову своєї пастви [148, арк. 18-19].
Дані про старообрядників і представників різноманітних течій так званого
російського розколу і сектантства (молокани, штундисти й ін.), дуже
суперечливі. За даними загального перепису 1897 р., їх було 13.724 особи, що
становило 1,0%. Проте за достовірнішими підрахунками Таврійського губернського
статистичного комітету, в губернії їх у тому ж році мешкало не менше 32.982
осіб, тобто більш ніж 2,4% [296, 1899. – №15-16. – С. 1142]. Але і ця цифра, як
видно, не повна. Належачи здбільшого до східних слов'ян, багато хто із
сектантів воліли записуватися православними, продовжуючи таємно сповідувати
свою віру.
Представників протестантських церков у губернії налічувалося 4,7% (68.512
особи). Серед них було: лютеран 3,0% (42.654 особи) і меннонітів 1,7% (25.508
осіб). Щодо етнічного складу вони були представлені німцями – 95,4% (65.329
осіб), естонцями – 3,1% (2.154 особи) й іншими народностями – 1,5% (1.029
осіб).
Далі за кількісними показниками йшли римо-католики, яких у регіоні було 2,0%
(29.393 особи). В етнічному відношенні серед них спостерігалася велика
розмаїтість: німці становили 42,6% (12.534 особи), поляки – 33,5% (9.834
особи), українці – 8,6% (2.536 осіб), чехи – 5,8% (1.701 особа), французи й
італійці – 4,9% (1.437 осіб) і представники інших народів – 4,6% (1.351
особа).
Практично усе вірменське населення губернії було або вірмено-григоріанами –
0,5% (7.494 особи) або вірмено-католиками – 0,1% (1.206 осіб). При цьому в
перших був навіть свій архієпископ. Він мав кафедру у Феодосії, куди вона була
переведена з Кишинева [Там само, 1869. – №1. – С. 22].
З нехристиянських конфесій у губернії переважали мусульманство й іудаїзм.
Іслам, сконцентрований в основному в Криму, репрезентували кримські татары
(98,4%), турки (0,9%), цигани (0,6%) і деякі інші народи (0,1%). Разом вони
становили 13,2% усього населення, або 190.800 осіб. За даними Таврійської
духовної консисторії, кількість мусульман у губернії наприкінці XIX ст.
дорівнювала 200.500 особам. При цьому ісламська конфесія була представлена в
Криму “у всій повноті своєї ієрархії на чолі з муфтієм” [Там само].
Іудаїстський напрямок був представлений двома течіями – талмудичним іудаїзмом і
караїмізмом. Перший сповідували євреї, яких налічувалося 60.752 особи (4,2%),
другий – караїми, яких було 6.166 о
- Київ+380960830922