Розділ 2
Методологічні засади оцінки ефективності використання та збереження енергії в
сільському господарстві
2.1. Енергетичний потенціал як об’єкт аналізу ефективності використання та
збереження енергії
В сучасній науковій літературі все більше уваги останнім часом приділяється
проблемі раціонального використання виробничого та ресурсного потенціалу
підприємств, в т.ч. й аграрних [48 – 56].
Якісний та кількісний склад ресурсів, рівень ефективності використання та
управління ними на сьогоднішній день стають визначальними показниками та
факторами успішного функціонування підприємств в конкурентному середовищі,
важливою передумовою ефективності та динамізму їх розвитку.
Однак, будь-яке виробництво, - за словами М.Блажека та В.Вержанського [63,
с.90], - це не що інше, як споживання енергії з метою відтворення її носіїв. Є
носії енергії – можливе виробництво, немає їх – воно не можливе взагалі. Лише
за умови споживання енергії виробництво має місце, в іншому випадку воно не
діє.
Практично всі складові виробничого потенціалу підприємства є носіями енергії,
що використовується у виробничому процесі, а тому, на нашу думку, в контексті
глобальної проблеми раціонального використання та збереження енергії постає
об’єктивна необхідність поряд з існуючими в науковій літературі та
функціонуючими в практиці господарюючих суб’єктів поняттями виробничого
потенціалу, економічного потенціалу, народно-господарського потенціалу,
кадрового потенціалу, інтелектуального, природно-ресурсного,
науково-технічного, інформаційного, організаційного, будівельного,
сільськогосподарського, інфраструктури, соціального розвитку, воєнний,
виробничих відносин та виробничих сил [51, с.13-14] розглядати як окрему
економічну категорію потенціал енергетичний.
Одне з перших трактувань енергетичного потенціалу (для сільськогосподарських
підприємств) запропонував колектив українських науковців в 90-х роках ХХ
століття. Він розглядався ними як “всі види енергоресурсів, що використовуються
в сільському господарстві” [17, с.85].
При цьому не уточнювалося, які саме види енергоресурсів слід віднести до
складових енергетичного потенціалу підприємства; не розкривалися напрямки та
сфери подальшого застосування даної категорії.
Можливо, саме через, в деякій мірі, поверхневий огляд даного поняття, вузькість
визначення (лише для підприємств аграрної сфери) воно не знайшло свого
подальшого розвитку в економічній теорії минулого століття та використання на
практиці.
Натомість, ми вважаємо, саме ця категорія має відігравати провідну роль при
аналізі та вирішенні питань пов’язаних з оцінкою ефективності використання та
збереження енергії в різних економічних системах.
Під “економічною системою”, при цьому, ми розуміємо (маємо на увазі) світову
економічну систему, окрему країну, економічний регіон чи територію, галузь,
окреме підприємство і т.д. В той же час, в умовах глобалізації світової
економіки, створення транснаціональних союзів та об’єднань, на нашу думку,
доречно буде розглядати енергетичний потенціал не лише окремих підприємств,
регіонів чи країн, а, навіть, об’єднань країн чи континентів [64].
Спробуємо вивести (сформулювати) більш узагальнене визначення енергетичного
потенціалу економічної системи як економічної категорії, виділити його складові
елементи та окреслити перспектив подальшого розвитку та застосування з позиції
енергозбереження.
З’ясуємо спершу суть складових самого поняття, тобто “енергетичний” та
“потенціал”. В першому розділі роботи нами було дане прийняте на сьогоднішній
день визначення поняття “енергія”. “Енергетичний” визначається як прикметник до
“енергія” [6, с. 264].
Термін “потенціал” найбільшого розповсюдження в науковому обігу отримав у
70-80 рр. ХХ ст., коли з’явився цілий ряд публікацій, автори яких розглядали
різні аспекти даного поняття.
Поняття потенціалу трактується як міць, сила [65], можливість, сили, запаси,
способи, які можуть бути використані. [66, с. 541]. Походження слова
“потенційний” визначається як запозичене з французького у ХІХ ст., де potentiel
від латинського potentialis – похідне від potens – “що може бути” [67].
У “Великій радянській енциклопедії” наведені визначення більше десяти різних
видів потенціалів. При цьому саме поняття потенціалу трактується, з одного
боку, як поняття, що характеризує широкий клас фізичних силових полів
(електричне, гравітаційне і т.п.), і взагалі поля фізичних величин,
представлених векторами (поле швидкостей у рідині і т.п.) (що дозволяє
використовувати дану категорію у фізиці, хімії математиці для характеристик
цілого ряду понять). З іншого боку, це: засоби, запаси, джерела – як наявні,
так і такі, що можна мобілізувати, привести в дію, використати для досягнення
певних цілей, здійснення плану, вирішення певного завдання; можливості окремої
особи, суспільства, держави у певній галузі [68, с. 428].
Автори Великого тлумачного словника сучасної української мови під редакцією
В.Т. Бусела дають, знову ж таки, два визначення поняття потенціалу: величина,
яка характеризує запас енергії тіла, що перебуває в даній точці силового поля;
сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть бути
використані в якій-небудь галузі, діяльності, сфері; запас чого-небудь, резерв;
приховані здатності сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за
певних умов [6, с. 902].
Такі широкі трактування дозволяє застосовувати поняття “потенціал” в різних
галузях науки та діяльності людини в залежності від того, про яку силу, засоби,
запаси чи джерела йде мова.
Будь-яка економічна система характеризуєтьс
- Київ+380960830922