РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТО-
СПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ГАЛУЗЕЙ
АПК НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ
2.1. Особливості визначення індикаторів та побудови
моделей оцінки рівня конкурентоспроможності
галузей АПК на зовнішньому ринку
Якісне оновлення експортно-імпортних операцій, яке відбувається під впливом
міжнародних процесів, зумовлює глибинні і масштабні трансформаційні зміни як
зовнішньоекономічної системі в цілому, так і окремих галузей (підгалузей)
зокрема.
В свій час у Посланні Президента України до Верховної Ради України
наголошувалось, що для України є лише один можливий шлях довгострокового
стабільного зростання – це розширення зовнішнього і внутрішнього ринку та
підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв
та галузей [128; с.10].
В цьому контексті всі дії Уряду, окремих міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади, їх структура, бюджетна, фінансова, а також макроекономічна
політика оцінюються за єдиним критерієм – підвищення конкурентоспроможності
економіки держави. Це завдання має реалізуватися через інноваційну політику,
основна мета якої – забезпечення модернізації та структурної перебудови
виробничого і експортного потенціалу, зниження його енерго- та
матеріаломісткості, підвищення конкурентоспроможності [128; с.10].
Про те, що конкурентоспроможність галузей повинна стати нормою вказується і в
Програмі “Україна-2010” (конспект програми стратегічного розвитку [101; с.10].
Зокрема, в програмі застерігається не гнатися за повним асортиментом експортної
продукції, робити ставку лише на ті галузі, які вже мають конкурентні переваги,
для чого в Україні є надлишок засобів виробництва. Згідно з програмою
рекомендується створити Національний центр підвищення конкурентоспроможності
галузей (за прикладом США, Канади, Південної Кореї) [101; с.10].
Чому так важливо забезпечувати конкурентоспроможність галузей і недостатньо
лише окремих товарів? А тому, що внутрі галузі ширший діапазон маневреності
стосовно окремих товарів. Тобто зменшується ризик втрати конкурентоспроможності
і галузі, і окремих товарів.
Негативно впливає на розвиток експорту допущення українськими галузями порушень
норм і правил торгівлі, зокрема правил цінової конкуренції, що призводить до
втрати деяких традиційних та перспективних ринків збуту унаслідок застосування
окремими країнами обмежень щодо імпорту продукції походженням з України [82;
с.4]. Це спонукає українські галузі до переорієнтації на ринки країн з менш
вигідними умовами та невимогливим попитом (наприклад, країни Азії та Африки, що
розвиваються) [82; с.4].
Аспектам конкурентоспроможності, як такої присвячено чимало наукових праць. Але
традиційно в таких працях висвітлюються результати дослідження лише по окремих
товарах, що само по собі сприяє піднесенню товарної форми експорту, але є
недостатнім з точки зору галузі в цілому. Адже, як відомо, ознаки частин можуть
відрізнятися від ознак конкретної системи. Нарешті сума змін частин не є
адекватною зміні системи, в тому числі із питань ціноутворення і
науково-технічного прогресу.
Конкурентоспроможність того чи іншого товару переважно визначається як
відношення споживних властивостей товару (споживча вартість) до його ціни.
Іншими словами, чим вища споживча властивість товару і чим нижча ціна, тим вище
його конкурентоспроможність. Однак безпосередньо визначити значення “споживча
вартість / ціна” досить складно, оскільки в даний час відсутні надійні методики
визначення “споживчо-цінових” компонентів.
Поки що згадане вище “відношення” дуже узагальнено, базується лише на
логічно-словесній оцінці, формується на інтуїтивних і віртуальних судженнях,
які складно кількісно виміряти та перевести на мову цифрової інформації.
Неважко помітити, що під впливом міжнародних, інтеграційних процесів інтерес у
питаннях конкурентоспроможності переміщується від окремого товару до
підприємства, галузі. Адже в умовах сучасного світового ринку галузь, яка
експортує свої товари, не може довгий час зберігати сталі позиції, посилаючись
у своїй стратегії лише на показники конкурентоспроможності окремих товарів,
тобто всебічно не враховуючи витрати по всьому ланцюгу створення і реалізації
товарів.
І тому на сьогодні досить парадоксально, що з точки зору методики вирішення
такої проблеми як конкурентоспроможність окремих галузей як того вимагає час ще
не привернуло увагу наукової спільноти і практично залишилось на узбіччі.
Зрозуміло, що питання чекає свого розв’язання.
В контексті викладеного вище доречно акцентувати увагу на тому, що в Україні
швидкість розпаду неконкурентоспроможних галузей на зовнішньому ринку значно
перевершує темпи створення нових конкурентоспроможних галузей. Такий стан
зобов’язує Україну вдосконалювати конкуренто-спроможність галузей. Йдеться про
складне завдання фундаментальної трансформації конкурентоспроможності товарів і
галузей АПК на зовнішньому ринку. Помилкою є спрощення складності завдань, що
постають перед Україною, оскільки мова йде про потребу вдосконалення
методологічних та методичних засад, які стають провідними і першочерговими.
При цьому повноцінна і досконала оцінка рівня конкуренто-спроможності галузей
повною мірою може бути реалізована лише за умови глибокого теоретичного
осмислення особливостей розбудови підвалин розв’язання порушеного питання,
вдалого поєднання як світового досвіду, так і специфіки умов АПК.
До сказаного необхідно додати, що аналіз сучасної літератури свідчить, що
рекомендації учених стосовно ефективного вирішення проблем з огляду узгодження
інтересів суб’єктів внутрішнього і зовнішнього ринків в багатьох випадках
п
- Київ+380960830922