Раціональне використання сільського трудового потенціалу

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНА СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГО ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ І РІВЕНЬ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
2.1. Оцінка стану і структури сільського трудового потенціалу
Радикальні реформи системи господарювання, перехід до інтенсивних методів
розвитку економіки зумовлюють потребу в такому трудовому потенціалі, якісні
параметри якого повинні найбільш повно відповідати характеру виробництва і
цілям суспільного розвитку. Для того щоб реально оцінити можливості і перешкоди
соціально-економічного розвиту людського фактора в країні і окремих регіонах,
потрібно знати, який реально в кількісно-якісному стані їх трудовий потенціал,
оскільки на ефективне використання трудового потенціалу впливають кількісні і
якісні його характеристики. Тобто для вивчення питань ефективного використання
сільського трудового потенціалу та його змін насамперед потрібно розглянути
умови його формування, а саме: чисельність та розміщення на території; склад за
статтю, віком, рівнем освіти, кваліфікації; природний та механічний рух.
Трудовий потенціал України нині залежить від надзвичайно складної демографічної
ситуації. За переконаннями Е. Лібанової, практично за будь-якого варіанта
демографічного розвитку нашу країну очікує скорочення загальної кількості
населення, передусім працездатного віку [109, с.11]. Отже, сучасний
демографічний стан в Україні і в Рівненській області, зокрема в сільській
місцевості, який характеризується довготривалою негативною динамікою, зробив
актуальною проблему дослідження формування трудового потенціалу та його
відтворення.
Загалом у Рівненській області, чисельність населення за 1990-2005 рр. була
нерівномірною. Так, якщо в період 1990 - 1995 рр. спостерігається тенденція до
збільшення його кількості, то з 1996 до 2006 рр. кількість населення постійно
зменшується в середньому на 4 тис. осіб за рік. На початок 2006 року в області
проживало 1156,5 тис. громадян, це свідчить про те, що в області в умовах
соціально-економічної нестабільності у демографічній ситуації спостерігається
мінусовий баланс у кількісному складі населення, порівняно з 1990 роком, а саме
у 20,3 тис. осіб. Однак співвідношення між сільським та міським населенням
протягом досліджуваного періоду залишається практично на одному рівні (табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка чисельності і структури населення Рівненської
області, 1990-2006 рр. (на початок року), тис. осіб.*
Рік
Всьо­го,
тис.осіб
У тому числі:
До загальної кількості населення, %
Темп росту до 1990 р., %
міське
сільське
міське
сільське
міське
сільське
все населення
1990
1173,3
540,8
632,5
46,1
53,9
1995
1194,5
568,1
626,4
47,6
52,4
101,5
103,9
99,4
1996
1193,3
567,0
626,3
47,5
52,5
101,4
103,7
99,4
1997
1190,3
565,2
624,3
47,5
52,5
101,1
103,3
99,1
1998
1189,7
565,1
624,6
47,5
52,5
101,1
103,3
99,2
1999
1187,4
563,9
623,5
47,5
52,5
100,9
103,1
99
2000
1183,3
561,4
621,9
47,4
52,6
100,6
102,7
98,7
2001
1178,9
555,9
623,0
47,2
52,8
100,2
101,6
98,9
2002
1172,2
549,3
622,9
46,9
53,1
99,6
100,4
98,9
2003
1168,3
547,7
620,6
46,9
53,1
99,3
100,1
98,5
2004
1164,2
546,4
617,8
46,9
53,1
98,9
99,9
98,1
2005
1160,7
546,3
614,4
47,1
52,9
98,6
99,9
97,5
2006
1156,5
546,5
610,0
47,3
52,7
98,3
99,9
96,8
*Джерело: матеріали Головного управління статистики у Рівненській області [191,
с.6]
Крім того, для Рівненської області характерна стабільність у збереженні
населення сільських районів. Якщо в цілому в Україні кількість міських жителів
складає 68,0%, чисельність сільського населення – 32,0%, то в області ці
показники за досліджуваний період в середньому становлять відповідно 47,0% і
53,0%, але, якщо питома вага міського у всьому населенні на початок 2006 року
порівняно з початком 1991 року в цілому зросла на 1,2 відсотка, то ситуація з
питомою вагою сільського населення набула зворотного характеру, тобто
зменшилась на 1,2 відсотка, а це свідчить про те, що відбувається звуження бази
поповнення трудових ресурсів аграрного сектора. Найбільшим за кількістю
сільського населення є Рівненський район, тут проживає 68,1 тис. сільських
жителів, а найменшим Демидівський – 13,0 тисяч. Зміни, що відбулися у
розміщенні постійного населення, та співвідношення міського і сільського
населення області у розрізі міст обласного значення та по районах наведені у
дод. А [177, с. 334].
Зокрема, зменшення народжуваності з одночасним зростанням смертності, переважно
від’ємне міграційне сальдо зумовили стійке зменшення чисельності сільського
населення області і погіршення його характеристик.
На 1 січня 2006 року кількість сільських жителів дорівнювала 610,0 тис. осіб,
що на 4,4 тис. (або 0,72%) менше порівняно з початком 2005р. (рис. 2.1.).
Джерело: матеріали Головного управління статистики у Рівненській області [191,
с.6]
Рис. 2.1. Динаміка чисельності населення Рівненської області,
1990 – 2006 рр., тис. осіб.
Отже, як бачимо, всього за декілька років чисельність сільського населення, яке
було і залишається демографічним донором великих міст, а також є природною
основою для формування трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств і не
тільки, у Рівненській області в період з 1990 - 2005 рр. скоротилась на 19,9
тис. осіб (3,2%).
Основним чинником, що впливає на формування чисельності населення, а отже, і
величину трудового потенціалу, є його природний рух. В умовах
соціально-економічної кризи намітилась тенденція переважання смертності над
народжуваністю населення, тобто спостерігається такий процес, як депопуляція,
який в області почався з 1999 року. До цього Рівненщина відносилась до
небагатьох областей з природним п