РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для виконання поставлених задач в умовах клінічної бази кафедри підліткової
медицини Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України
обстежено 112 дітей підліткового віку (10-18 років) з дисфункціональними
розладами біліарного тракту, серед них хлопчиків 62, дівчаток – 50. 15 дітей,
які знаходились в клініці з приводу гастриту зі збереженою кислотоутворюючою
функцією; диспластичної кардіоміопатії без порушення кровообігу;
нейроциркуляторної дистонії; збільшення щитовидної залози І ступеня
еутиреоїдного стану, і обстеження яких дозволило виключити у них гепатобіліарну
патологію, склали групу порівняння, репрезентативну по статі та віку (хлопчиків
було 9, дівчаток – 6 у віці 10-18 років). Оскільки в цій групі дітей показники
лабораторних та інструментальних методів дослідження знаходились в межах
нормальних величин, крім характеризуючих вищевказану патологію, в подальшому
будемо називати її контрольною.
Для верифікації діагнозу в обстежених хворих використовувалися поряд із
клініко-анамнестичними даними методи лабораторного та інструментального
досліджень, включаючи дослідження біохімічного складу крові та жовчі, БФДЗ, УЗД
гепатобіліарної системи, РГГ, динамічну гепатобілісцинтиграфію, дослідження
процесів пероксидації й антиоксидантного захисту в жовчі, що найбільш вірогідно
дозволяло оцінити функціональний стан біліарного тракту і печінки.
Функціональний стан печінки вивчали за результатами дослідження білкового,
пігментного, ліпідного, ферментного обмінів, показниками жовчоутворюючої і
жовчовидільної функцій печінки, оцінки синдромів цитолізу, холестазу,
мезенхімального запалення, клітинно-печінкової недостатності, а також
внутрішньопечінкової гемодинаміки.
Про стан синтетичної функції печінки судили за результатами досліджень
загального білка і білкових фракцій у сироватці крові, оскільки відомо, що
більшість білків синтезуються в печінці.
Для визначення загального білка в сироватці крові застосовували біуретовий
метод. Він полягає у вимірі інтенсивності світлового потоку [118].
У осіб контрольної групи вміст загального білка в сироватці крові в середньому
склав 73,3±1,5 г/л. Для визначення білкових фракцій у сироватці крові
використовувався турбідиметричний метод. Вміст білкових фракцій у сироватці
крові у осіб контрольної групи склав в середньому: альбуміни – 59,0±2,7%,
альфа1-глобуліни – 6,0±0,2%, альфа2-глобуліни – 9,2±0,8%, бета-глобуліни –
10,5±0,5%, гамма-глобуліни – 15,1±0,4%.
Щоб дійти висновку про стійкість колоїдної системи крові, застосовувалася
тимолова проба по Пуерго і Попперу [118]. Принцип проби полягає у тому, що при
взаємодії сироватки з тимолово-вероналовим буфером з’являється мутність
внаслідок утворення глобулін-тимол-ліпідного комплексу. Позитивний результат
проби може бути обумовлений збільшенням кількості глобулінів стосовно
альбумінів і підвищенням вмісту ліпідів у сироватці крові. Показники тимолової
проби в контрольній групі в середньому склали 1,0±0,3 ОД.
Протромбіновий індекс досліджувався гравіметричним методом. У контрольній групі
він склав – 88,5±1,3%.
Про роль печінки в обміні білірубіну судили по визначенню загального білірубіну
(ЗБ) і його фракцій у сироватці крові колориметричним методом Йєндрашика, який
полягає у здатності білірубіну взаємодіяти з діазореактивом у присутності
кофеїнового реактиву [118]. У контрольній групі вміст загального білірубіну в
сироватці крові в середньому склав – 13,5±1,6 мкмоль/л, прямого – 3,4±0,2
мкмоль/л.
Велике значення для визначення функціональної активності печінки має вивчення
ферментів сироватки крові.
Для визначення активності амінотрансфераз (АСТ і АЛТ), що знаходяться переважно
в цитозолі гепатоцитів, застосовувався колориметричний дінітрофенілгідразиновий
метод, запропонований Райтманом і Френкєлем [118].
В осіб контрольної групи активність амінотрансфераз у сироватці крові в
середньому складала: АСТ – 0,42±0,2 ммоль/л, АЛТ – 0,36±0,1 ммоль/л.
Проводилось дослідження екскреторних мембрано-зв’язаних ферментів –
гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) і лужної фосфатази (ЛФ). Принцип визначення
ГГТП полягає в розщепленні ферментом субстрату L-г-глутаміл-4-нітроаніліда
[59]. Вміст ГГТП у сироватці крові у осіб контрольної групи в середньому
складав – 2,5±0,4 ммоль/г.л.
Активність лужної фосфатази в сироватці крові визначали по гідролізу
фенілфосфату колориметричним методом. ЛФ розщеплює фенілфосфат з утворенням
фенолу і фосфату. Фенол дає з 4-амінофеназолом у присутності періодата натрію
червоне забарвлення, інтенсивність якого пропорційна активності ферменту [59].
Вміст ЛФ у сироватці крові в осіб контрольної групи в середньому склав –
241±28,3 мкмоль/хв.л. Підвищення активності ГГТП і ЛФ є маркером синдрому
холестазу.
Для визначення активності секреторного ферменту псевдохолінестерази (ПХЕ)
використовувався колориметричний метод, оснований на вимірі кількості оцтової
кислоти, що утворюється при ферментативному розщепленні ацетилхоліну [118].
Ступінь зниження активності ферменту в сироватці крові відбиває важкість і
обсяг поразки печінкових клітин. Показники ПХЕ в сироватці крові в контрольній
групі складали – 220±11 ммоль/г.л.
Стан ліпідного обміну тісно пов’язаний зі станом гепатоцитів.
Загальний ХС досліджували колориметричним методом Ілько, принцип якого
оснований на тому, що ХС, взаємодіючи з оцтовим ангідридом, оцтовою і
концентрованою сірчаною кислотами дає смарагдово-зелене забарвлення розчину
[118]. У контрольній групі середнє значення ХС дорівнювало – 4,2±0,2 ммоль/л.
Бета-ліпопротеіди визначалис
- Київ+380960830922