РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Формування і обстеження дитячого контингенту
Для вирішення поставлених у дисертації завдань було відібрано 125 дітей віком 7-15 років, яким виставлявся основний діагноз "Хронічний гастрит із збереженою, підвищеною чи зниженою секреторною функцією шлунка, стадія загострення або неповної ремісії" згідно діагностичних критеріїв та рекомендацій провідних науково-дослідних інститутів. У ряді випадків був присутній супутній діагноз (диспанкреатизм (28,0±4,02%), хронічний холецистит, стадія ремісії (8,80±2,53%), дискінезія жовчевивідних шляхів по гіпотонічному (22,40±3,73%) і гіпертонічному (2,40±1,37%) типах, дисбіоз кишок (4,80±1,91%), лямбліоз (8,80±2,53%), аскаридоз (5,60±2,06%), ентеробіоз (1,60±1,12%), синдром подразненої кишки (1,60±1,12%), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (2,40±1,37%)). Після проведених додаткових обстежень сформовано дві групи хворих: 1 група пацієнтів із ФД (n=50) і 2 група пацієнтів із СД (n=75).
Контрольна група складала 89 здорових дітей віком 7-15 років. У групі із ФД налічується 22 хлопчики і 28 дівчаток віком від 7 до 15 років. Середній вік становив 10,62±0,3 років. У групі із СД налічувалося 33 хлопчика і 42 дівчинки віком від 7 до 15 років. Середній вік в даній групі - 10,9±0,26 років.
Обстеження хворих із диспепсією проводилося на базі обласної дитячої поліклініки і лікарні м. Мукачева та діагностичного відділення дитячої лікарні м. Ужгорода. Визначення рівня малонового диальдегіду та активності ферменту каталази здійснювалося на кафедрі біохімії Ужгородського національного університету, фотографування та оцінка гістологічних препаратів слизової оболонки шлунка проводилося на кафедрі анатомії Ужгородського національного університету; на кафедрі нормальної і патологічної фізіології методом ритмокардіографії вивчалися показники адаптаційно-компенсаторних механізмів організму у дітей; приготування гістологічних зрізів із біоптатів слизової оболонки шлунка з подальшим їх забарвленням виконувалося на базі морфологічного відділення обласного онкодиспансера в м. Ужгороді.
Робота проводилася трьома етапами. Першим етапом було здійснення клінічного обстеження, що включало вивчення скарг хворого, детальний збір анамнестичних даних із з'ясуванням початку захворювання та можливих причин виникнення. Обстежуючи хворих, відібрано осіб, які мали скарги на болі у верхній половині живота і диспепсичні прояви, а саме: дискомфорт в епігастрії, раннє насичення, важкість у шлунку, відчуття переповнення після їди, нудоту, блювоту тощо. Дані досліджень заносили у спеціально розроблену карту обстеження хворого. Другий етап включав повне лабораторно-інструментальне обстеження вибраного контингенту хворих для чіткої верифікації діагнозів - ФД і синдром диспепсії та виділення основних моментів розвитку кожного з них. Після встановлення діагнозу сформовано дві групи хворих: 1 група пацієнтів із ФД (n=50) і 2 група пацієнтів із СД (n=31). На третьому етапі у хворих 1-ї та 2-ї груп здійснювали детальне вивчення МЕФШ, стану вегетативної нервової системи, процесів ПОЛ та системи АОЗ. Крім того, здійснювалася порівняльна характеристика результатів вище вказаних досліджень з даними обстеження дітей контрольної групи: у 38 дітей - вивчення окремих біохімічних показників крові (загальний білірубін, загальний білок, сечовина, креатинін, АлАТ, АсАТ та ін.), у 10 дітей - вивчення показників ритмокардіографії, у 29 дітей - вивчення процесів ПОЛ і стану антиоксидантної системи, у 12 дітей - вивчення МЕФШ.
Нами були враховані діагностичні критерії ФД (Рим, 1999) [285]:
1. Постійна або рецидивуюча диспепсія (біль або дискомфорт у верхній частині черева по середній лінії, що продовжується не менше 12 неділь за останній рік).
2. Відсутні докази органічного захворювання при ретельному зборі анамнезу, ендоскопічному обстеженні верхніх відділів травного тракту і УЗД органів черевної порожнини.
3. Відсутність полегшення після дефекації або зв'язку диспепсії із зміною частоти і форми стільця.
2.2. Методи дослідження
Усім хворим для встановлення остаточного діагнозу проводилися такі загальноприйняті клініко-лабораторні та інструментальні дослідження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, деякі біохімічні аналізи крові (загальний білірубін, загальний білок, сечовина, креатинін, тимолова проба, АлАТ, АсАТ, холестерин, В-ліпопротеїди, лужна фосфатаза), активність амілази підшлункової залози в крові та сечі, дуоденальне дослідження на наявність лямблій, дослідження калу на активність трипсину, копрологічне дослідження, бактеріологічне дослідження калу для діагностики різного ступеня виразності дисбіозу кишок, езофагофіброгастродуоденоскопія, комп'ютерна базальна топографічна інтрагастральна рН-метрія по довжині шлунка (експрес-методика), УЗД органів черевної порожнини, зокрема шлунка для діагностики МЕФШ, первинна діагностика Нр-інфекції за допомогою ІФА крові (діагностична ферментна тест-система "ХелікоБест - антитіла"), морфологічне обстеження СОШ на предмет запального процесу та ступеня заселення СОШ Н.рylori, вивчення вмісту МДА і антиоксидантного статусу хворих, ритмокардіографія.
2.2.1. Клініко-лабораторна діагностика. Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрологічне дослідження проводилися за загальноприйнятими методиками [101].
2.2.2. Біохімічні методи. Загальний білок, загальний білірубін і його фракції, трансамінази (аланінамінотрансферазу (АЛТ) та аспартатамінотрансферазу (АСТ)), лужну фосфатазу, сечовину крові, креатинін, холестерин та ліпопротеїди визначали за загальноприйнятими методиками [101].
Стан вільнорадикального окислення ліпідів оцінювали шляхом визначення концентрації малонового диальдегіду в сироватці крові та активності каталази в еритроцитах за методом Овсянникової Я.М. [136].
2.2.3. Інструментальні дослідження: загальна характеристика. Езофагофіброгастродуоденоскопія здійснювалася за допомогою Реntax FB - 24p з подальшою біопс