РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО ХВОРИХ НА ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ.
МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ
Загальні дані про досліджуваних дітей, хворих на інфекційний мононуклеоз
Дослідження проводилося на базі Міської клінічної інфекційної лікарні міста
Одеси (МКІЛ), куди на лікування з приводу інфекційного мононуклеозу надходили
діти та дорослі з міста Одеси та з Одеської, Миколаївської і Херсонської
областей.
Статистичний аналіз проводили за допомогою MS Office Excel для Windows HP,
Statgraphics Plus 5.1 та STATISTICA 6.0. Порівняння варіант у межах дослідних
груп і між дослідними та контрольною групами проводили за допомогою
однофакторного дисперсійного аналізу, порівняння середніх показників
виконувалося за критерієм Ст’юдента, різницю частот ознак визначали за
критерієм Пірсона ч2 та за методом оцінки різниці між частотами появи ознаки в
окремих серіях спостережень. Різницю вважали статистично достовірною, якщо
р<0,05.
Для порівняльного аналізу були використані дані архіву МКІЛ за останній 21 рік
(з 1985 по 2005 рр.). Ретроспективні дослідження проводилися по історіям
хвороби 582 хворих на інфекційний мононуклеоз, що надходили на лікування в МКІЛ
за період з січня 2000 по грудень 2004 року.
Дітей серед досліджених хворих виявилося 422 (72,51 %), в тому числі першого
року життя – 17 (2,92 %); дорослих, відповідно, 160 (27,49 %) осіб. В табл.
2.1. продемонстрована вікова структура хворих на ІМ.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих на ІМ за віком
Вік хворих
Абс.
0-12 місяців
17
2,92
1-4 роки
132
22,68
4-8 років
85
14,61
8-15 років
90
15,46
15-18 років
98
16,84
дорослі
160
27,49
Всього:
582
100
Відомо, що дещо частіше на ІМ хворіють особи чоловічої статі. В нашому
дослідженні їхня частка склала (61,17 ± 2,73) %.
Згідно з отриманими клінічними даними, (3,61 ± 0,56) % пацієнтів хворіли на
атипову (вісцеральну) форму ІМ, внаслідок чого дані хворі надходили в стаціонар
із попереднім діагнозом “вірусний гепатит”.
Для вивчення особливостей сучасного перебігу ІМ обстежено 120 дітей у віці від
4 до 18 років, діагноз інфекційного мононуклеозу в яких було підтверджено за
допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу, перебіг
хвороби був типовим, використана терапія, за виключенням препаратів, що
підлягали дослідженню – циклоферон та лімфоміозот, – подібна або ідентична за
лікувальним протоколом, супутніх гострих захворювань не спостерігалося.
Всі дослідні групи були референтні за віком, ступенем тяжкості захворювання та
формувалися залежно від застосованої терапії.
З числа досліджених було сформовано наступні дослідні групи:
дослідна група №1 – діти, що перенесли інфекційний мононуклеоз, лікування яких
проводилося виключно за протоколом (30 дітей);
дослідна група №2 – діти, що перенесли інфекційний мононуклеоз, до терапії яких
було додано індуктор ендогенного інтерферону циклоферон (30 дітей);
дослідна група №3 – діти, що перенесли інфекційний мононуклеоз, до терапії яких
було введено антигомотоксичний препарат лимфоміозот (30 дітей);
дослідна група №4 – діти, що перенесли інфекційний мононуклеоз, комплексна
терапія в яких передбачала використання обох препаратів, що вивчалися, –
циклоферону та лімфоміозоту (30 дітей).
Крім того, була одібрана контрольна група дітей, в яких були виявлені антигени
або фрагменти геному ЕБВ в якості “випадкової знахідки”, але не спостерігалось
жодних проявів інфекційного мононуклеозу, тобто – умовно здорові діти (20
дітей).
Клініко-епідеміологічні особливості перебігу ІМ у дітей Півдня України
вивчалися при досліджені загальної групи та порівнювалися з даними з інших
регіонів України та країн (за даними літератури).
Задля уточнення імунологічних розбіжностей між дітьми, що перенесли інфекційний
мононуклеоз, спричинений ЕБВ, і тими, в яких знайдено антигени ЕБВ у якості
„випадкової знахідки”, але клініки ІМ не спостерігалося, проводився
порівняльний аналіз між даними, отриманими від загальної та контрольної груп.
Діти контрольної групи на момент обстеження були цілком соматично здорові,
тобто, в них не спостерігалося ніяких вад, аномалій розвитку, гострих
захворювань. Частина імунологічних досліджень проводилася при катамнестичному
аналізі імунного статусу дітей, що хворіли на інфекційний мононуклеоз, через 1,
3, 6, 12 та 24 місяці після клінічного одужання.
Для визначення ступеня тяжкості клінічного перебігу ІМ в досліджених дітей був
використаний розроблений нами математичний алгоритм діагностики ступеня
тяжкості та створена на його базі комп’ютерна програма.
На підставі визначеного ступеня тяжкості перебігу ІМ дітям призначалася
відповідна терапевтична схема на основі протоколу лікування ІМ з додатковим
використанням препаратів циклоферон та лімфоміозот окремо або об’єднано.
Ефективність використаних препаратів порівнювалася за даними по чотирьох
дослідних групах: ефективність циклоферону за даними дослідної групи №2 у
порівнянні з групою №1; ефективність лімфоміозоту за даними дослідної групи №3
у порівнянні з групою №1; ефективність комплексної терапії з використанням
циклоферону та лімфоміозоту – за даними дослідної групи №4 у порівнянні зо
всіма групами дослідження.
Клінічні та лабораторні методи досліджень
Для всебічного обстеження хворих на ІМ були використані загальноприйняті
клінічні та лабораторні методи дослідження. Клінічні методи включали:
опитування, огляд, перкусію, пальпацію, аускультацію; також проводилася
електрокардіографія задля контролю функції серцево-судинної системи хворих на
інфекційний мононуклеоз.
Лабораторні методи: загальний аналіз крові; аналіз крові на атипові
мононуклеари; біохімічний анал
- Київ+380960830922