РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ З ГІПОКСИЧНИМИ
УРАЖЕННЯМИ ЦНС І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика доношених новонароджених з гіпоксичними ураженнями
ЦНС
Представлений матеріал є селективний, відібрані діти із строком гестації 38-41
тиждень у ранньому неонатальному періоді, які знаходились у відділеннях
реанімації та патології новонароджених ОДКЛ №1 та ні в якому разі не зменшує
досягнення у наданні високоспеціалізованої допомоги новонародженим і вагітним
групи ризику у регіоні.
Проаналізовані результати спостереження 125 доношених новонароджених. З них 102
новонароджених з гіпоксичними ураженнями ЦНС, які знаходились в обласній
дитячій клінічній лікарні №1 м. Харкова (ОДКЛ №1). Дослідження проводились
протягом 2002-2005 років. Контрольну групу склали 23 здорових доношених
новонароджених (18,4%), які спостерігалися у пологовому будинку № 1 м.
Харкова.
Верифікація діагнозів проводилась згідно МКХ 10 перегляду. Розподіл хворих по
групах був проведений на підставі основних клінічних симптомів, синдромів та
патоморфологічних змін головного мозку, які верифіковані за допомогою НСГ, ЕЕГ
та лікворологічних даних в динаміці гострого та підгострого періоду
захворювання згідно методичних рекомендацій, які допущені МОЗ України від
31.05.2001 року “Класифікації уражень нервової системи у дітей та підлітків” за
редакцією Мартинюка В. Ю. [40, 56]. Нами були виділені дві групи: з наявністю
деструктивних ушкоджень 54 (43,2%) та з переважно функціональними порушеннями
ЦНС 48 (38,4%). Серед дітей з деструктивними ушкодженнями у 24 (19,2%)
спостерігався
несприятливий перебіг захворювання: летальний наслідок, стійки неврологічні
ураження протягом усього неонатального періоду, судомний синдром, гідроцефалія
тощо. Вони зіставили першу групу спостереження. У другу групу увійшли 30 дітей
з наявністю деструктивних ушкоджень та сприятливим перебігом захворювання.
Новонароджені
з переважно функціональними порушеннями ЦНС (48 дітей 38,4%) віднесені були до
третьої групи спостереження. Усі діти зіставлені за строком гестації та масою
тіла.
За показаннями проведено лікворологічне дослідження у 75 (74,5%) хворих на 3-5
добу життя, у 64 (62,7%) новонароджених на 10-15 добу життя.
Аналіз перебігу вагітності, пологів показав, що всі діти народилися в асфіксії,
що потребувало реанімаційних заходів і інтенсивної терапії в подальшому, у тому
числі протезування функцій дихання у 43 (79,6%) дітей тривалістю від 5-ти діб
до 1,5 місяців.
Новонароджені першої та другої груп мали край тяжкий та тяжкий стан в ранньому
неонатальному періоді, який був обумовлений клінічними проявами ураження ЦНС у
вигляді: втрати церебральної активності, коми, повторних судом, дисфункції
стовбурних відділів мозку, надсегментарними вегетативними порушеннями,
внутрішньочерепної гіпертензії, що прогресує.
Основними клінічними симптомами, які спостерігалися у дітей з ГУ та переважно
функціональними порушеннями ЦНС були: пригнічення або збудження ЦНС, порушення
зміни фаз церебральної активності (тривалістю більш 7 діб), судоми переважно
короткочасні, іноді тонічні або атипові (апное, стереотипні спонтанні оральні
автоматизми); транзиторна внутрішньочерепна гіпертензія,
вегетативно-вісцеральні порушення.
Схема лікування уражень ЦНС у новонароджених, що досліджуються в гострому
періоді включала корекцію: екстрацеребральних порушень (дихальної та
серцево-судинної систем, недостатності функції надниркових залоз, метаболічних
порушень); інтрацеребральних порушень (набряку мозку, крововиливів).
Принциповим напрямком терапії екстрацеребральних порушень була ліквідація
гіпоксії та ішемії, тобто забезпечення адекватної вентиляції та перфузії.
Лікування інтрацеребральних порушень включало: ранню терапію набряку мозку,
профілактику та лікування підвищеного внутрішньочерепного тиску, ефективну
протисудомну терапію, підтримування стабільності мозкового кровообігу,
адекватну терапію внутрішньочерепних крововиливів, нормалізацію клітинного
метаболізму, передбачення вторинних наслідків ішемії та некрозу.
У першій та другій групах виявлені новонароджені з деструктивними ушкодженнями
ЦНС гіпоксично-ішемічним ушкодженням ЦНС – 26 дітей (48±7%),
гіпоксично-геморагічним – 24 дитини (44±7%), змішане ураження діагностовано у 4
хворих (7±6%). В структурі деструктивних порушень ЦНС виявлено: дифузне
ішемічне ураження головного мозку, парасагітальне мозкове ушкодження, Status
marmoratus, церебральна перивентрикулярна лейкомаляція, внутрішньошлуночковий
крововилив 1-4 ст., субарахноідальний крововилив, крововилив у мозочок. Слід
відзначити, що при проведенні нейросонографії неможливо у більшості випадків
відрізнити травматичний крововилив від нетравматичного, тому при відборі
новонароджених для дослідження детально аналізувався перебіг вагітності та
пологів особлива увага приділялась відсутності травматичних чинників – вектора
сили в пологах.
Ознаки набряку головного мозку спостерігалися практично в усіх дітей з
наявністю деструктивних порушень ЦНС. У новонароджених з деструктивними
порушеннями як ішемічного, так і геморагічного ураження ЦНС спостерігався
сприятливий та несприятливий наслідок клінічного перебігу патологічного
процесу.
Шкала Апгар не була єдиним критерієм у діагностиці інтранатальної гіпоксії. При
діагностиці ступеня та характеру внутрішньоутробної гіпоксії враховані дані
аналізу анте- та інтранатального періодів [296, 305, 307]. В усіх
новонароджених з деструктивними ГУ ЦНС матері мали високий та вкрай високий
ризик перинатальної патології. Сер
- Київ+380960830922