Розділ 2. Обґрунтування та експериментальне дослідження педагогічних умов
громадянського виховання старшокласників у процесі історико-краєзнавчої
роботи 87
2.1. Педагогічні умови громадянського виховання старшокласників у процесі
історико-краєзнавчої роботи 87
2.2. Організація та проведення педагогічного експерименту 112
2.3. Аналіз результатів експериментального дослідження 136
Висновки до другого розділу 156
Загальні висновки 158
Список використаних джерел 165
Додатки 182
Вступ
Сучасні тенденції розвитку України як демократичної, правової держави висунули
на передній план проблему громадянськості й як якості суспільства, й як якості
особистості. Перед школою як соціальним інститутом поставлено завдання –
виховати громадянина, найвищою чеснотою якого була б любов до Батьківщини та
свого народу. На виконання цієї мети має бути спрямований весь уклад школи,
весь навчально-виховний процес – все, що сприяє перетворенню молодої людини на
громадянина.
Однак в силу різних як об’єктивних, так і суб’єктивних обставин стан
громадянського виховання учнівської молоді поки що залишався незадовільним. У
значної частини учнівської молоді сформувалися нігілізм, зневага до державних
проблем, песимізм і пасивність в їх розв’язанні.
За даними соціологічних досліджень тільки 2/5 учнів старшого шкільного віку
хотіли б жити в Україні, лише 58% пишаються своєю належністю до українського
громадянства. А захищати свою країну у випадку війни зголосилися лише 44%
юнаків.
Проблема ускладнюється тим, що у середовищі вчителів немає одностайності у
поглядах на громадянськість як стрижневу якість особистості. Соціологічні
опитування засвідчили, що тільки 38% вчителів вибрали б громадянство України,
якби їм була надана можливість вибору. Тільки один учитель із трьох відчуває
себе громадянином України не лише за паспортом чи формально-правовим статусом,
а й за цінностями, що сповідує.
Ситуація дещо змінилася на краще під впливом подій, пов’язаних із виборами
наприкінці 2004 року президента України. Однак суспільні процеси інколи бувають
неконтрольовані, а їхні впливи – не передбачувані. Завдання школи полягає не
лише у спрямовуванні цих впливів, але й у підготовці учнів до громадянськи
вивірених дій і вчинків. Тому громадянське виховання учнівської молоді
залишається однією з найактуальніших проблем педагогічної теорії та практики,
що змушує як науковців, так і вчителів-практиків шукати ефективні шляхи, форми,
методи і засоби успішного її вирішення.
Успішно впоратись із цим завданням можна лише за умови створення науково
обгрунтованої системи громадянського виховання молодого покоління, побудованої
на національних традиціях, менталітеті та усвідомленій причетності до
історичного минулого українського народу. З цією метою, як сказано у Концепції
громадянського виховання, необхідно чітко визначити основні засади, цілі,
зміст, форми і методи, які цілеспрямовано й ефективно забезпечували б процес
розвитку й формування громадянських якостей особистості.
Проблема громадянського виховання завжди привертала до себе увагу філософів,
педагогів і психологів. Ще стародавні мислителі (Аристотель, Платон, Плутарх,
Сократ) висвітлювали суть громадянського виховання, розглядали шляхи і методи
його реалізації.
Ці ідеї знайшли свій подальший розвиток у працях багатьох філософів, психологів
і педагогів (А.Адлера, Г.Гегеля, Д.Локка, Ж-Ж.Руссо, З.Фрейда, Е.Фромма та
ін.). Вагомим внеском у визначення методологічних основ досліджуваної проблеми
є погляди та ідеї відомих українських педагогів, письменників і державних
діячів (Г.Сковороди, О.Духновича, І.Огієнка, Б.Грінченка, Т.Шевченка, І.Франка,
К.Ушинського, С.Русової, А.Макаренка, Г.Ващенка, В.Сухомлинського та ін.).
Сьогодні проблема громадянського виховання є актуальною не лише для України.
Велика увага їй приділяється за кордоном, зокрема, у таких країнах як Франція,
США, Росія. Особливо важливий досвід громадянської освіти Російської Федерації,
з якою тісно пов’язані історичне минуле та сьогодення українського народу. З
огляду на це суттєве значення мають погляди на громадянське виховання
учнівської молоді російських науковців (Є.Бондаревської, О.Газмана, А.Гаязова,
Т.Заславської, В.Пастухова, Я.Соколова, Г.Філонова та ін.).
Помітна увага громадянському вихованню учнівської молоді приділена у працях
сучасних науковців нашої країни (І.Беха, М.Боришевського, О.Вишневського,
П.Ігнатенка, О.Киричука, Н.Косарєвої, Л.Крицької, В.Поплужного,
М.Стельмаховича, О.Сухомлинської, М.Чепіль, К.Чорної та ін.).
У ракурсі нашого дослідження особливий інтерес викликає “Концепція
громадянського виховання особистості в умовах розвитку української держави”,
розроблена групою науковців АПН України під керівництвом О.Сухомлинської.
У пошуках шляхів, форм і методів формування у підростаючого покоління
громадянських якостей ми використовували результати дисертаційних досліджень
(П.Вербицької, Н.Дерев’янко, С.Карпушкіна, О.Красовської, О.Научитель, М.Рудь,
О.Світличного, Н.Фролова та ін.).
Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідники зосереджуються
головним чином на обгрунтуванні загальних теоретичних основ громадянського
виховання учнівської молоді. При цьому недостатня увага приділена пошукам форм
і методів громадянського виховання учнівської молоді у процесі позакласної
роботи, використанню кращих зразків зарубіжного досвіду.
Особливо актуальною є проблема громадянського виховання в юнацькому віці, коли
суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку особистості. Психологи давно вже
звернули увагу на внутрішню суперечливість юнацької моральної свідомості, в
якій ригоризм і категоричніс
- Київ+380960830922