РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ
2.1 Організаційно-методична система формування дослідницьких умінь майбутніх
учителів музики
Останнім часом науковці приділяють значну увагу розробці
організаційно-методичних систем різних типів, але відсутня єдність думок у
визначенні їх структурних компонентів. Так, О.Олексюк в
організаційно-методичній системі формування духовного потенціалу студентської
молоді вузів культури виділяє цільовий, мотиваційний, змістовно-операційний та
аналітико-результативний [140, 24]. Н.Швець розподіляє організаційно-методичну
систему вокальної підготовки на два основні блоки: формуючо-орієнтовний та
процесуальний [237, 220]. Структура організаційно-методичної системи
диригентсько-хорової освіти, яку запропонувала Т.Смирнова, складається з
цільового, мотиваційного, змістового, процесуального та контрольно-корекційного
[202].
Організаційно-методична система формування дослідницьких умінь студентів
розглядається нами як цілісний процес професійного становлення
вчителя-дослідника, який спрямовується на створення в них позитивної мотивації
до пошукової діяльності, де формування дослідницьких умінь здійснюється в
єдністі їхньої теоретичної підготовки та практичної роботи. Визначена нами
організаційно-методична система включає в себе цільовий, мотиваційний,
змістовий, процесуальний, контрольно-корекційний та результативний компоненти.
Цільовий компонент передбачає визначення спільної для всіх мети навчання,
єдність цілей. Усі цілі навчання взаємопов’язані змістом навчання, що включає
компоненти, які забезпечують досягнення практичної, освітянської, виховної й
розвиваючої цілі. Науковці вважають доцільним виділяти систему перспективних
ліній (близьку, середню й далеку). Близька мета пов’язана із поточною
діяльністю. Згідно з нею виділяються завдання й відбираються способи їх
здійснення. Середня перспектива зумовлена проектуванням мети й завдань дещо
зміщених у часі. Вони формуються як прагнення до більш значущих подій. Далека
перспективна мета й система завдань розробляється на кілька років уперед на
основі аналізу результатів роботи. Така робота вимагає від майбутнього вчителя
музики значних зусиль, продуманої і спланованої організації занять,
застосування сучасних методик музичного виховання й активної творчої
діяльності.
Сучасною педагогічною наукою визначено систему стратегічних, тактичних та
оперативних цілей. Так, стратегічною метою у вищих педагогічних закладах освіти
слід вважати створення освітньо-розвиваючого середовища для підготовки
особистості спеціаліста, здатного до активної і самостійної діяльності,
зокрема, у дослідницькій діяльності. Стратегічна ціль спрямовує весь
педагогічний процес на бажаний результат і вимагає активної співтворчості й
співробітництва його суб’єктів, продуктивного використання зв’язків з усіма
компонентами педагогічної системи (Н.Кузьміна). Тактичні цілі закладають
ґрунтовну наукову, інформаційну основу для розуміння студентами сутності,
структури, функцій, якостей особистості та індивідуальності, способів і засобів
її самовираження, змісту загальнолюдських цінностей, ідеалів, досвіду творчої
діяльності (Т.Смирнова). Оперативні цілі визначаються системою завдань, які
стосуються кожної навчальної дисципліни.
Мотиваційний компонент передбачає створення позитивної мотивації до НДРС в
різних її видах і формах, потребу в реалізації себе як вчителя-дослідника,
здатність вчителя музики до прогнозування своєї діяльності.
Формування дослідницьких умінь неможливе без високого рівня мотивації навчання.
Сучасні вітчизняні й зарубіжні психологи й педагоги єдині в тому, що результат
навчальної діяльності студентів залежить передусім від мотиву й потреб
індивіда. Cаме мотивація викликає цілеспрямовану активність, визначальний вибір
засобів і прийомів, їх упорядкування для досягнення мети. “Живить і підтримує
мотивацію відчутний, реальний, етапний і кінцевий успіх” [175]. Якщо успіху
немає, то мотивація згасає, і це негативно відбивається на діяльності. Важливо
правильно розставити акценти в мотиваційній базі навчання. “Сучасний процес
навчання робить ставку на систему чекань учнів, у такий спосіб дозволяючи
сформувати їхню соціальну компетенцію, додати процесу навчання особистісний
зміст і значимість, зняти напругу й створити атмосферу, у якій учень захоче
експериментувати, що буде сприяти успіху в навчанні й створить максимум
мотивації” [248, 16-23].
Термін “мотивація” охоплює велике коло детермінант людської діяльності, які
беруть участь у її виникненні, розвитку, корекції, досягненні мети, оцінці
динаміки й кінцевого результату з точки зору об’єктивної та особистісної
значущості [215, 163]. Активність науково-дослідної роботи студентів залежала
від сили мотивації: чим вища сила мотивації, тим вища результативність
діяльності. Проблема формування зацікавленості до дослідницької діяльності, яку
ми порушуємо в дисертаційній роботі, полягає у визначенні головної умови, при
наявності якої виникає і може проявитися інтерес студента до навчання,
науково-дослідної роботи. Зацікавленість являє собою потребу, що реалізує
суб'єкт у формі мотиву. Ми розрізняємо її за рівнями інтересу студентів до
дослідницького процесу: а) рівень найближчого інтересу; б) рівень корінного
інтересу. Розходження між ними полягає лише в аспекті тимчасового відношення.
Перший виходить з цінності даного моменту, другий орієнтований на майбутнє.
Знаючи умови й закономірності організації дослідницької діяльності, можна
налагодити про
- Київ+380960830922