РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСТРАДЯНСЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ (1991-2001РР.)
2.1. Методологічні передумови наукового дослідження української архітектури
періоду 1991-2001рр.
Характерною рисою пострадянської архітектури, як явища, є те, що вона тісно
пов’язана та інтегрована із широким контекстом політичних, соціальних,
економічних та світоглядних змін, які відбулися у зв’язку із розпадом
тоталітарної комуністичної системи. Тому, з точки зору вибору методологічних
підходів до вивчення особливостей розвитку архітектури в Україні протягом
1990-х рр., видається доцільним сформулювати деякі попередні міркування, котрі
з огляду на вищевказану специфіку, окреслили б цілі, масштаби осягнення та
методологічні засоби їх опрацювання.
По-перше, протягом 1990-х рр., сформувалася принципово інша структура
замовлення на архітектуру, як суспільно необхідний матеріальний продукт. Від
централізованої державної системи часів існування Радянського Союзу, яка давала
можливість диктувати галузеві пріоритети відносно невеликій групі осіб з кола
політичного та ідеологічного керівництва, ця роль розпорошилась між дрібнішими
учасниками новонароджуваного в складних умовах капіталістичного устрою.
По-друге, отримавши можливість безпосередньо впливати на кінцевий результат
архітектурного проектування, децентралізована структура переважно недержавних
замовлень, неминуче принесла із собою живий соціокультурний контекст, прояви
якого були штучно стримувані раніше, і тому зараз носили стихійний та
спонтанний характер.
По-третє, в результаті відносно повільних темпів економічних реформ, довга
технологічна інерція радянського періоду, утворювала амбівалентний
зв’язок із наслідками, що випливають з двох попередніх міркувань.
В сенсі потреби у стратифікації методологічних підходів до вивчення
пострадянської архітектури, вище наведені твердження окреслюють поле
зацікавлень, котре виходить за рамки суто професійного кола. Принципова
пов’язаність архітектурних процесів із загальними соціокультурними, виявляє
потребу в спеціальному форматі методологічних побудов, котрі, з одного боку,
могли б враховувати та синтезувати вищенаведену специфіку, з іншого,
забезпечити дане дослідження власне архітектурною науковою якістю, а не
значенням більш загальної культурологічної розвідки.
В силу таких застережень виявляються важливими діалектичні зв’язки по осях:
архітектор - замовник, фахові знання - суспільний менталітет, професійні
преференції – масові ідеали, та тонкі смислові взаємовідносини, які виникають
із факту інтеграції архітекторів у суспільство, в момент віднайдення ним
власних самодіяльних творчих ресурсів.
За таких обставин, методологічна побудова дослідження пострадянської
архітектури неминуче веде до знаходження таких форм, в котрих було б постійно
застережене врахування згаданого її композитного характеру, та, саме в такому
осмисленні, оформлення її у консолідованому науковому погляді.
2.2. Метод порівняльних бесід з архітекторами і замовниками
В контексті попередньо наведених міркувань, виникає необхідність в деякій
початковій методологічній основі, котра могла б служити меті дослідження
пострадянської архітектури сама по собі, та одночасно поштовхом для подальших
методичних прийомів.
З цією метою, на початковому етапі, було обрано метод порівняльних бесід, суть
якого полягає у:
1) виборі певного набору архітектурних об’єктів різної типології у різних
регіонах України
2) формуванні комплексу запитань, суть яких відноситься до трьох змістів
а) про вихідне образне уявлення архітектурного вирішення
б) про основу формування цих уявлень
в) про бачення засобів технологічного здійснення проекту
3) отримання та аналіз відповідей поданих в однаковому співвідношенні на ті
самі запитання як від архітекторів так і від замовників архітектури.
В ході здійснення цього методу, було обрано 25 об’єктів у таких містах України
як Київ, Харків, Одеса, Львів, Макіївка, Луцьк, Чернівці та Івано-Франківськ. В
окремих випадках, якщо неможливо було встановити точку зору якоїсь із сторін
особисто, потрібна інформація отримувалась від компетентних осіб, котрі могли
її замінити та не були зацікавлені у якомусь виді спотворення надаваної
інформації.
Отримані дані фіксувались у вигляді коротких записів по кожному об’єкту і
складались з двох частин, що відображали сторону архітектора і замовника, та
передавали суть позиції респондента відносно трьох, спочатку заданих, змістів.
В результаті аналізу (Рис.2.1), було зокрема встановлено, що професійні
архітектори, віддавали перевагу бажанню бачити динамічні та експресивні
композиційні побудови, в яких головну роль відіграють укрупнені маси із
модерністського арсеналу, що, в деяких випадках, також можуть бути розчиненими
певними посиланнями на більш віддалену історію. Архітектори переважно прагнули
бачити себе незалежними творцями простору, для яких міркування технологічної
реалізації не мали першорядного значення. В своїх творчих мотиваціях
архітектори здебільшого також відштовхуються від прагнень індивідуалізму та
вражень від знайомства із зарубіжною Західною архітектурою.
Щодо замовників, то для них, характерною виявилось покладання на авторитет
існуючих взірців тієї категорії, що являли собою певну протилежність радянській
проектно-будівельній практиці 1970-80-х рр. та особливо прихильним ставленням
до архітектурних образів, котрі відтворюють дореволюційні класичні чи
псевдоісторичні стилі. В технологічному відношенні, більшість замовників
віддала перевагу економічним матеріалам та засобам будівництва котрі, як
- Київ+380960830922