Розділ 2
Методика та організація обліку і розподілу адміністративних витрат на
підприємствах лісового господарства
2.1. Вдосконалення методики внутрішньогосподарського обліку адміністративних
витрат у лісовому господарстві
При переході підприємствами на нову систему обліку варто врахувати, що
загальногосподарські витрати, а тепер вони називаються адміністративними, є
витратами звітного періоду і не входять до собівартості реалізованої продукції
(наданих робіт, послуг) підприємства.
Їх облік у лісовому господарстві пропонується організувати за такими статтями:
1. Оплата праці загальногосподарського персоналу;
2. Відрахування на соціальні заходи;
3. Витрати на службові відрядження управлінського персоналу;
4. Загальні корпоративні витрати;
5. Витрати на утримання основних засобів і нематеріальних активів
загальногосподарського призначення;
6. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальногосподарського
призначення;
7. Винагороди за професійні послуги;
8. Витрати на зв’язок;
9. Витрати на врегулювання суперечок у судових органах;
10. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім
тих, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);
11. Плата за послуги банків;
12. Інші загальногосподарські витрати.
Зазначимо, що склад загальногосподарських і адміністративних витрат також
відрізняється. Зокрема, виключено такі статті як витрати на сплату відсотків за
комерційними кредитами, нарахування відсотків за договорами фінансового
лізингу, нестача матеріальних цінностей на складах у межах природних втрат, а
також виникли такі, які раніше здійснювалися за рахунок інших джерел. Це,
наприклад, загальні корпоративні витрати, а також податки, збори та обов’язкові
платежі, що передбачені законодавством (крім тих податків і зборів, що
включають до виробничої собівартості продукції).
Також варто зауважити, що тепер загальногосподарські витрати у фінансовому
обліку не повинні розподілятися між окремими видами продукції (робіт, послуг),
а мають безпосередньо відноситися на фінансові результати операційної
діяльності підприємства, тобто списуватися на рахунок 79 “Фінансові
результати”. Це означає, що на кінець звітного періоду рахунок 92
“Адміністративні витрати” залишку не має.
Ефективна діяльність підприємства залежить не тільки від правильно вибраної
методики планування, а й від належної організації обліку адміністративних
витрат. Облік витрат є упорядкованою системою збору, реєстрації і узагальнення
інформації у грошовому вираженні про витрати підприємства.
Організація обліку адміністративних витрат та їх розподілу відповідно до цілей
управлінського обліку значною мірою визначається методологією обліку витрат на
виробництво продукції та калькулювання. Доцільно нагадати, що у вітчизняній
практиці промислових підприємств найбільш розповсюдженими є такі методи обліку
витрат: простий, позамовний, попередільний, коефіцієнтний, пропорційний і
нормативний.
Оскільки кожний з перерахованих методів обліку витрат відрізняється побудовою
аналітичного обліку виробництва, номенклатурою об’єктів калькулювання і
прийомами розподілу адміністративних витрат між окремими видами виробів для
потреб управлінського обліку, а також між готовою продукцією і незавершеним
виробництвом, то, на нашу думку, треба дати їм коротку характеристику.
Простий (прямий чи однопередільний, як його ще називають на практиці) метод
обліку витрат застосовують на підприємствах і в організаціях з нескладним
технологічним процесом, коротким виробничим циклом і при відсутності залишків
незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.
Цей метод доцільно застосовувати на підприємствах з обмеженою номенклатурою
продукції, що випускається, і невисокою питомою вагою матеріальних витрат. У
цьому випадку об’єкт обліку витрат збігатиметься з об’єктом калькуляції, а
собівартість одиниці продукції розраховуватиметься шляхом поділу суми витрат на
кількість продукції.
Позамовний (повирібний) метод обліку витрат застосовують в індивідуальних та
дрібносерійних виробництвах машинобудівної промисловості, де виробляють
одиничні (оригінальні) вироби або ж вироби (роботи, послуги), що рідко
повторюються.
При цьому методі об’єктом обліку витрат буде окреме виробниче замовлення, що
відкривається на один або декілька однорідних виробів, які передбачено
випустити протягом місяця, або на кожний виріб, виготовлений у порядку
індивідуального (разового) замовлення, а також замовлення на виконання
дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт. Фактична собівартість
виробів, які виготовляють на замовлення, визначається після його виконання. Для
щомісячного визначення фактичної собівартості продукції виробничі замовлення
повинні здебільшого видаватися на таку кількість одиниць виробів, яку
передбачено випустити протягом місяця.
Виготовляючи вироби з довготривалим технологічним циклом виробництва,
замовлення можуть видаватися не на виріб в цілому, а на його окремі агрегати
або вузли.
При позамовному методі обліку адміністративні витрати обліковують і акумулюють
за окремими замовленнями і калькуляційними статтями цих витрат. Для визначення
собівартості адміністративні витрати розподіляють між замовленнями пропорційно
прийнятій на підприємстві базі розподілу.
Суть попередільного (чи передільного) методу обліку витрат полягає в тому, що
вони обліковуються за переділами виробничого процесу, а в середині кожного з
них – за калькуляційними статтями витрат. Цей метод застосовують на
підприємствах з масовим випуском продукції, тобто, де технологічний процес
складається з низки
- Київ+380960830922