РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов району проведення досліджень
Географічне положення. Географічні координати зони рисосіяння в Херсонській
області - 46020’ - 47020’ північної широти та 35050’ - 33000’ східної довготи.
Рисосійні господарства регіону розташовані на базі Краснознам’янського
зрошуваного масиву. Польові дослідження проведені на дослідному полі Інституту
рису УААН (колишня дослідна станція рису), яке розташоване на відстані 0,5 км
від центральної садиби (с. Антонівка) та 1,5 км від узбережжя Джарилгацької
затоки Чорного моря.
Клімат. Клімат району помірно континентальний, посушливий, з великою кількістю
тепла та сонячного світла. Значний вплив на клімат має близькість Чорного моря.
Тривалість безморозного періоду коливається від 185 до 210 діб. За
багаторічними даними середньомісячна температура повітря найхолоднішого місяця
- січня коливається від -40 до -20С. В окремі періоди влітку температура
повітря досягає 38-400С. Сума середньодобових температур повітря за період з
температурами вище 100С коливається від 29500 до 35000, а з температурами вище
150С від 23000 до 30000. Річна кількість опадів становить 300-350 мм.
Гідротермічний коефіцієнт (ГТК) становить 0,42-0,60. Середньорічна відносна
вологість повітря - 70-75%, а влітку вона знижується до 60-65%. Кількість
суховійних днів коливається від 10-15 до 25-30. Поява суховіїв пов’язана зі
східними та північно-східними вітрами. Швидкість вітру може перевищувати 15
м/хв. Суховії в період цвітіння і наливу зерна рису приводять до збільшення
пустозерності та вилягання посівів. У цілому погодно-кліматичні умови району
сприятливі для вирощування рису.
Ґрунти. На всіх рисових масивах ґрунти та гідрологічні умови надзвичайно
різноманітні за характером та станом засолення, дренованістю, гранулометричним
складу, що необхідно враховувати при вирощуванні рису. Багаторічна практика
рисосіяння в цих районах підтвердила правильність цього положення.
Краснознам’янський масив охоплює нижні тераси Дніпра та відноситься до області
Дніпровської терасово-дельтової рівнини. Це слабко нахилена до півдня рівнина з
позначками від 0 до 20 м, а в північній частині до 30 м над рівнем моря.
Рисові зрошувальні системи розташовуються в межах другої надпойменої тераси
Дніпра. У геологічному відношенні даний масив представлений четвертинними
відкладеннями міцністю 15-20 м. Ці відкладення мають складну конструкцію, які
часто перешаровуються суглинками, глинами та глинистими пісками.
Глибина рівня ґрунтових вод становить 3,0-5,0 м, а їх мінералізація коливається
від 1,0-4,0 до 9,0-13,0 г/л і більше. За типом засолення води відносяться до
хлоридно-сульфатно-натрієвих і сульфатно-хлоридно-магнієвих. Територія цієї
тераси ускладнюється численними слабкостічними або безстічними подовими
зниженнями.
Орний шар представлений в основному лугово-каштановими ґрунтами різного ступеня
солонцьованості в комплексі з солонцями. Вміст солей коливається від 0,1 до
1,2%. За типом засолення вони відносяться до сульфатних і хлоридно-сульфатних.
Потужність гумусового горизонту 16-20 см, вміст гумусу в орному горизонті
солонцю 1,0-2,0%, лугово-каштанових ґрунтів – 2,5-2,6%.
Лівобережна частина південного Степу України характеризується рівним рельєфом з
поступовим схилом до Чорного моря. Район Скадовська розташований на середній
терасі р. Дніпра.
Основною ґрунтоутворюючою породою є лесоподібний суглинок. У лесовій породі
відмічаються окремі горизонти з підвищеним вмістом легкорозчинних солей. Їх
максимальне скупчення відмічається на глибині 0,5-0,7 м.
Ґрунти рисосійних господарств навколо Скадовська в основному представлені
каштановими і темно-каштановими, солонцями, глейовими солодями та солончаками.
Всі рисові поля розміщуються на ґрунтах з високою вбирною здатністю і важких за
механічним складом. Висока ємність вбирання за недостатньої кількості
увібраного кальцію (підвищений вміст натрію) забезпечує накопичення
мінералізованих розчинних речовин в умовах затоплення.
Важливе значення для вирощування рису має відповідний механічний склад ґрунту.
Наявність значної питомої ваги часток діаметром менше 0,01 мм (до 50-60 %)
визначають низькі дані показника водопроникності та фільтраційну спроможність
ґрунтів.
Унаслідок того, що рис вирощується в сівозміні з люцерною, у ґрунтах не
розвиваються деградаційні процеси, поля очищуються від специфічних болотних
бур’янів та не підлягають водній і вітровій ерозії. Відповідно, рисосіяння в
цілому позитивно впливає на ґрунтовий покрив, а несприятливі меліоративні умови
мають місце лише на понижених елементах рельєфу з рівнем ґрунтових вод менше
1,5 м від поверхні, що складає біля 15% території зрошувальних систем.
Польові дослідження були проведенні протягом 2000-2003 рр. і виконані на
лугово-каштанових, середньо-солонцюватих середньо-суглинистих ґрунтах. Ці
ґрунти характеризуються 40-60 см. шаром гумусового горизонту і мають невисоку
родючість. Зокрема, вміст гумусу у каштанових солонцюватих ґрунтах складає
1,5-2,5%, а у солонців - 1,0-1,5%. Кількість рухомих форм азоту біля 3,0-3,7
мг, а рухомого калію – 8-26 мг. на 100 г. ґрунту. В рисових сівозмінах солонці
залягають у вигляді плям різного розміру і займають до 30-40% площ. Солонці
відмічаються низькою родючістю і взагалі за агрофізичними та хімічними
властивостями малопридатні для вирощування більшості сільськогосподарських
культур. Вони не мають водоміцної структури, мають підвищену щільність і
незначну пористість ґрунту. Важливе значення для вирощування рису є глибина
залягання ґрунтових вод та їх мінералізація. Глибина залягання ґрунт
- Київ+380960830922