Кримінальна відповідальність за суспільно небезпечні діяння стосовно радіоактивних матеріалів

РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯНЬ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ СТОСОВНО РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ
Питання про комплексний аналіз норм чинного КК України, які передбачають відповідальність за незаконні діяння з радіоактивними речовинами в наукових працях не досліджувалися. Фактично лише в окремих параграфах підручників з Особливої частини Кримінального права та у науково-практичних коментарях до КК України міститься виклад окремих питань застосування відповідних статей КК [див., ст. 94, с.с.160-162, 216-217, 243-248]. Немає і юридичної літератури з порівняльним аналізом як із метою встановлення узгодженості різних норм чинного КК України про відповідальність за незаконні діяння з радіоактивними матеріалами, так і для виявлення змін, що відбулися у регулюванні цих питань з прийняттям у 2001 р. нового КК України [133, 96, 134].
Наразі лише комплексне вивчення всіх кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за незаконні діяння з радіоактивними речовинами, дасть можливість чітко зрозуміти місце норм у загальній структурі кримінального законодавства, суспільну небезпеку відповідних діянь, тенденції у ставленні держави до їх кримінального переслідування. Особливе значення в цьому контексті має порівняння нових норм зі статтями КК Української РСР 1960 р.
Викладене зумовлює напрям дослідження, результати якого викладені в даному розділі. При цьому автор послуговувався методами формально-юридичного та логічного аналізу статей КК України та інших законодавчих і підзаконних нормативних актів, а також методом порівняння чинних кримінально-правових норм із нормами КК Української РСР 1960 р.
2.1. Загальна характеристика норм про відповідальність за незаконні діяння з радіоактивними матеріалами
Радіоактивні матеріали (радіоактивні речовини, ядерні матеріали, джерела іонізуючого випромінювання, ядерна зброя тощо) вказуються в 11 статтях Особливої частини чинного Кримінального кодексу, тобто рівно стільки, скільки було згадувань про такі речовини і матеріали в Особливій частині КК Української РСР 1960 р. Однак детальніший аналіз показує, що цей збіг є випадковим і ніяк не може вплинути на висновок, що у кримінально-правовому переслідуванні незаконних дій з радіоактивними матеріалами з прийняттям нового кодексу нічого не відбулося.
По-перше, слід зазначити, що найповніше характеризують міру криміналізації відповідних дій дані про кількість тих складів злочинів, де радіоактивні матеріали (радіоактивні речовини, ядерні матеріали, джерела іонізуючого випромінювання, ядерна зброя тощо) є предметом злочину або визначають ознаку іншого елемента складу злочину. Наприклад, радіаційний стан, пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, є альтернативною ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 238 КК України: "Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення".
У чинному КК України у всіх згаданих 11 статтях використано поняття радіоактивних матеріалів саме в значенні предмета злочину чи іншої ознаки складу злочину. Натомість у КК 1960 р. радіоактивні матеріали як предмет злочину чи інша ознака складу злочину визначалися лише у 9 статтях Особливої частини. Тобто законодавець, приймаючи новий КК України, вирішив суттєво збільшити кількість норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за незаконні діяння стосовно радіоактивних матеріалів та радіаційного забруднення.
По-друге, в момент прийняття нового КК у квітні 2001 р. ст. 333 містила пряме посилання на такий предмет, як ядерна зброя. Однак згодом перелік різних предметів злочину було замінено на їх узагальнене поняття - "товари, що підлягають державному експортному контролю" [70]. Для визначення змісту цього поняття необхідно звернутися до нормативних актів, що встановлюють порядок здійснення міжнародних передач товарів, які підлягають державному експортному контролю. Основним з них є Закон України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" від 20 лютого 2003 р. [63]. Переліки (списки) вказаних товарів установлюються (затверджуються) низкою нормативних актів. Зокрема, це "Список ядерних матеріалів, технологій, обладнання, установок, спеціальних неядерних матеріалів, а також товарів та технологій подвійного використання, що стосуються ядерної діяльності і можуть бути використані у створенні ядерної зброї" (додаток до "Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом товарів, що стосуються ядерної діяльності та можуть бути використані у створенні ядерної зброї", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 р. №302 у редакції від 11 жовтня 2002 р. №1493 [174].
Тобто і нині ст. 333 передбачає кримінальну відповідальність за незаконні діяння стосовно радіоактивних (ядерних) матеріалів, а до предметів даного злочину належать, зокрема, ядерні матеріали, технології, обладнання, установки, спеціальні неядерні матеріали, а також товари та технології подвійного використання, що належать до ядерної діяльності і можуть бути використані у створенні ядерної зброї. Тому в КК міститься 12 статей, що безпосередньо стосуються проблеми, що розглядається. Крім того, майже всі статті мають кілька частин, що передбачають відповідальність за кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади злочинів. Таким чином, Кримінальний кодекс України на сьогодні містить 22 склади злочинів (основних, кваліфікованих та особливо кваліфікованих), до ознак яких внесено радіоактивні матеріали або радіаційне забруднення.
Значно змінилася позиція законодавця стосовно класифікації злочинів загалом і класифікації злочинних дій з радіоактивними матеріалами, зокрема.
У новому КК України, як відомо, залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12