розділ 2.2).
Для світового господарства аналізований період (1996-2003 рр.) - це період відносно сталого зростання реального виробництва при циклічному зростанні експорту товарів та послуг. Найбільш впливовими факторами на динаміку світового експорту виступили:
* 1 січня 1996 р. на зміну ГАТТ прийшла СОТ, яка має більш логічну і жорстку структуру і включає 144 держави, на частку яких припадає більше 90% обороту міжнародної торгівлі;
* поглиблення процесу глобалізації призвело до збільшення числа товаропотоків за рахунок скорочення витрат виробництва;
* посилення наступу країн Південно-Східної Азії, у тому числі з боку нових індустріальних країн "другого" покоління - Індонезії, Філіппін, Малайзії, Таїланду, а також зміцнення позицій двох найбільших країн Азії - Індії та Китаю (так, наприклад, частка Азії (без Японії) у світовому експорті перевищила частку Північної Америки);
* азіатська фінансова криза 1998 р. призвела до сповільнення темпів світового економічного розвитку і зниження вартісних обсягів експорту товарів.
Детальний аналіз тенденцій розвитку світового та українського експорту представлено у додатку Д.
На сучасному етапі наша держава досягла певного прогресу на шляху економічної лібералізації, необхідної для інтеграції в міжнародні економічні структури, і зокрема в структури ЄС. Проте загальний рівень лібералізації в Україні істотно знижується через наявність обмежень нетарифного характеру, головними з яких виступають численні непрозорі і досить бюрократичні процедури, пов'язані із зовнішньоекономічним регулюванням. Обтяжлива система внутрішніх податків і зборів, недосконалість антимонопольного регулювання спотворюють умови для конкуренції не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішніх ринках. Саме тому за Індексом економічної свободи Україна посідала у 2003 р. серед 155 країн лише 133-є місце у світі [182]. ЄББР оцінює рівень лібералізації торгівлі та валютного регулювання в Україні як середній в Європі (рис. 2.4) [93, с.7].
Рис. 2.4. Індекс ЄБРР для валютної та торгової лібералізації у 2004 р.
Примітка:
1 - поширене регулювання імпорту і /або експорту або досить обмежений законний доступ до ВКВ;
2 - деяка лібералізація регулювання імпорту і /або експорту, майже повна конвертованість за поточними операціями у принципі, але при не цілком прозорому валютному режимі (можуть діяти множинні курсові режими);
3 - скасування майже всіх кількісних і адміністративних обмежень на імпорт та експорт, майже повна конвертованість за поточними операціями;
4 - скасування всіх кількісних і адміністративних обмежень на імпорт та експорт (за винятком сільського господарства) і всіх великих експортних митних зборів, незначне пряме втручання в експортно-імпортні угоди з боку міністерств і державних торговельних компаній, відсутність великих розходжень у формі митних тарифів для несільськогосподарських товарів і послуг, повна конвертованість за поточними операціями;
4+ - стандарти і показники передових промислових країн, зняття більшості тарифних бар'єрів, членство у СОТ.
Для детального уточнення класифікації до чотирьохбальної шкали з 2002 р. додані плюси і мінуси (додається або віднімається 0,3), які показують перехідні значення показників для країн між двома категоріями.
Лібералізація міжнародної торгівлі після завершення уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ, прискорений розвиток інформаційних технологій і фінансове зміцнення ТНК сприяли не лише зміцненню конкурентоспроможності багатьох країн, але й посиленню міжнародної конкуренції на основних товарних ринках світу. Вихід на міжнародні ринки машин і обладнання нових лідерів із числа країн, що розвиваються (Китай, Індія, Таїланд, інші країни), зумовлює загострення конкурентної боротьби і витіснення з ринків підприємств пострадянських країн, які помітно відстали від швидко зростаючих компаній країн-конкурентів. Останнім часом став помітним новий фактор - це посилення конкуренції на зовнішніх ринках з боку Росії та інших пострадянських держав (це стосується поставок сталі та іншої продукції чорної металургії, яка відноситься до провідної групи українського експорту). Цей чинник зменшує важливість цінових факторів: рівень конкурентоспроможності продукції все більше залежить від швидкості впровадження технологічних інновацій та гарантій якості. Для України з її порівняно відсталою технологічною базою така зміна пріоритетів становить значну проблему. Не можна не враховувати, що за останні 12 років Україна втратила значну частину науково-технологічного потенціалу, а тому виключно власними силами надолужити ці втрати практично нереально. За оцінками експертів, в умовах бурхливого розвитку наукомістких матеріалознавчих програм втрата одного року означає для України збільшення відставання від світового рівня принаймні на п'ять років [32, с.16]. Успішно адаптуватися до нових вимог міжнародних ринків неможливо, якщо проводити політику поточного пристосування, яка стала в Україні домінуючою. Без розробки довгострокових стратегій розвитку експортного потенціалу (на рівні як держави, так і підприємств-експортерів) Україна й надалі втрачатиме позиції на міжнародних ринках товарів з високим рівнем доданої вартості.
Впливові європейські країни проводять політику державного протекціонізму, нерідко вдаються до політичного тиску на конкурентів, насамперед на ринках озброєнь і високотехнологічної продукції (літаки, обладнання для атомних електростанцій (АЕС) тощо). Широкого розголосу набула свого часу відмова України (під тиском з боку США) від участі разом з Росією в Бушерському проекті (Іран), у рамках якого підприємство "Турбоатом" мало виготовити турбіни для АЕС. Після відмови від участі в цьому проекті прямі збитки підприємства склали 5,1 млн. дол.; загалом же, збитки оцінюються в 50 млн. дол. Крім того, Україна втратила можливість взяти участь у будівництві АЕС у Китаї та Індії. Подібні ситуації тільки обмежують вихід на міжнародні ри
- Київ+380960830922