розділ 2.2. Доменні імена в системі об'єктів цивільних прав
Як зазначалося вище, законодавством України не визначено місце доменних імен в системі об'єктів цивільних прав.
Тому з урахуванням цілей цього дослідження вважаємо необхідним та методологічно правильним з'ясувати видову та групову приналежність доменних імен як об'єктів права та визначити місце доменних імен у системі об'єктів цивільних прав.
При цьому слід відзначити, що як і у випадку з об'єктами цивільних прав, міжнародне приватне право, регулюючи ті чи інші відносини з іноземним елементом, не виробило власної концепції системи об'єктів суб'єктивних прав, а використовує відповідні концепції, вироблені у національній цивілістичній науці. Тому дослідження системи об'єктів прав у міжнародному приватному праві базується на здобутках національної доктрини цивільного права.
З урахуванням зазначеного вище, дослідження місця доменних імен в системі об'єктів цивільних прав проводитиметься, передусім, щодо права України.
2.2.1. Поняття системи об'єктів цивільних прав. Об'єкти цивільних прав як, власне, і блага, не є однорідним масивом. Сукупність об'єктів цивільного права є внутрішньо структурованою. Зокрема, український законодавець у ст. 177 ("Види об'єктів цивільного права") Цивільного Кодексу України [168] виділяє такі види об'єктів цивільних прав: речі (у тому числі гроші та цінні папери), інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, інші матеріальні та нематеріальні блага. При цьому, як зазначалося вище, цей перелік не є вичерпним. Аналогічної точки зору щодо тлумачення цієї норми додержується О.А. Підопригора [140, С. 143].
Схоже положення має й російське законодавство. Відповідно до ст. 128 ("Види об'єктів цивільних прав") Цивільного Кодексу Російської Федерації, до об'єктів цивільних прав відносяться речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права; роботи і послуги; інформація; результати інтелектуальної діяльності, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність); нематеріальні блага [77, С. 128].
Характерним як для законодавства України, так і для законодавства Росії є те, що законодавець говорить про види, а не про систему (курсив - наш, Б.Д.) об'єктів цивільного права. Тому обґрунтовано можна припустити, що законодавчо визначений перелік об'єктів цивільних прав ще не відображує системності об'єктів цивільних прав.
Представники української юридичної науки в цілому згодні з виділенням Цивільним Кодексом України окремих видів об'єктів цивільних прав. Так Н.В. Василенко та О.В. Дзера вслід за законодавцем поділяють об'єкти цивільних прав за правовим режимом та цільовим призначенням на такі види: речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, дії (роботи) та послуги, результати духовної та інтелектуальної діяльності, службова та комерційна таємниця, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні цінності [167, С. 138].
На думку В.Л. Яроцького, "усю сукупність об'єктів цивільних прав за правовим режимом поділяють на такі види: речі (майно), гроші та валютні цінності, цінні папери, дії (послуги, роботи) та результати (продукти) творчої діяльності, особисті немайнові права" [173, С. 115].
Такої ж точки зору додержується й Є.О. Харитонов та Н.А. Саніахметова [165, С. 130].
Вказаний вище підхід є характерним і для юридичної науки Росії. Так, Є.А. Суханов розділяє об'єкти цивільних прав на дві групи: матеріальні блага та нематеріальні блага [80, С. 295]. В свою чергу, до матеріальних благ вчений відносить речі, результати робіт або послуг, що мають матеріальну, речову форму, а також чужі дії. До числа нематеріальних благ Є.А. Суханов відносить результати творчої діяльності (твори науки, літератури і мистецтва, винаходи тощо), а також деякі інші схожі з ними за своєю природою об'єкти (об'єкти промислових прав у вигляді промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань, окремі види інформації), а також особисті немайнові блага [80, С. 296].
При цьому вказані вище автори не розглядають зазначені види об'єктів цивільних прав як систему.
Що ж є системою об'єктів цивільних прав?
Вважаємо, що розуміння системи об'єктів цивільних прав має ґрунтуватися на філософському розумінні системи як родової категорії, що матиме загальне методологічне значення для юридичної науки.
У "Філософській енциклопедії" міститься таке визначення системи: "система (від грецької - ціле, складене з частин, сполучення) - множинність елементів з відносинами та зв'язками між ними, що утворює певну цілісність". При цьому зазначається, що це визначення виражає не всі, а лише деякі, найбільш уживані в літературі аспекти поняття системи [162, С. 18].
У філософській літературі виділяють декілька аспектів розробки поняття системи, серед яких одними з найбільш поширених є онтологічний, гносеологічний та методологічні установлення системного пізнання [53, С. 170-171].
Онтологічне розуміння поняття системи пов'язано з дослідженням системності у явищах навколишнього світу при описі реальності. Цей напрямок був малопродуктивним для цілей досліджень, оскільки кожен фрагмент дійсності має необмежену кількість проявів, його пізнання розпадається на безліч сторін. Тому навіть для природно розчленованого об'єкту можна дати лише загальне зазначення факту наявності взаємодій, без їх конкретизації, тому що не виділено, які властивості об'єкту взаємодіють [53, С. 171-172].
Гносеологічний підхід передбачає розуміння системи як комплексу знань. Цей напрямок ґрунтувався на дослідженнях залежностей між явищами, речами та їх властивостей. В рамках цього підходу було розроблено одну з найважливіших ознак системи - ознаку самовизначеності, самодетермінації властивостей, що входять до закономірності. Системи в даному випадку фактично розглядалися як система властивостей. Але гносеолог
- Київ+380960830922