РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАЛІЗОРУДНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Методичні основи механізму формування технічного потенціалу на
підприємстві
У рамках формування нової ринкової економічної системи набувають особливої
актуальності проблеми планування та оптимізації можливостей (сил) підприємств
довгострокового й поточного характеру. Світовий досвід свідчить про наявність
тенденцій до створення проектів гнучких організаційно-виробничих систем, які
мають можливість миттєво реагувати на зміни зовнішнього ринкового середовища. А
тому, досвіт світових виробників-лідерів слід привнести у новітню інноваційну
політику України та поглибити на рівень кожного промислового підприємства.
Формування відповідного поточним ринковим умовам виробничого потенціалу
підприємства є актуальним завданням у світлі необхідності вступу України до
світового економічного товариства та стратегічних державних планів розвитку
міжнародних відносин.
Процесу формування технічного потенціалу на підприємствах приділяють
недостатньо уваги. Це є наслідком кризових явищ, що відбувались та відбуваються
у галузям промислового виробництва і пов’язаних з гранично складною перебудовою
адміністративно-командної економіки держави у ринкову та зміною форми власності
більшості промислових підприємств України. Оскільки процес перебудови та
приватизації продовжується й понині, то підприємства, що знаходяться у цьому
процесі, не мають достатньо сил, можливостей та часу на розробку і реалізацію
нових методологічних підходів до формування власної техніко-технологічної бази
– технічного потенціалу.
Кризовий стан економіки України супроводжувався недовикористанням виробничих
потужностей, нагромадженням понаднормативних запасів матеріалів і готової
продукції, скороченням чисельності працівників і т.ін. Усе це призводило до
зниження економічного потенціалу підприємства і до втрати стану відповідності
технічного потенціалу поточним ринковим умовам (попиту на продукцію) та
стратегічній політиці конкретного підприємства.
Розмір та структура сучасних виробництв створювались за умов нагромаджених за
радянських часів основних фондів, земельних ділянок, технологій, тощо. Під час
перебудови та становлення української державності розвиток економіки втратив
свою планомірність та статичність. Неконтрольованість процесів споживання та
нагромадження на макрорівні спричинили руйнацію структури потенціалу, що
проявилося у порушенні рівноваги, пропорційності між основними елементами
економічної системи.
За таких умов розробка нового механізму формування технічного потенціалу
промислових підприємств є актуальним, своєчасним завданням, якому слід
приділити сконцентровану увагу вже зараз.
Формування технічного потенціалу підприємства – це процес визначення потреб та
створення технічних можливостей підприємства, що відповідають поточним умовам
виробництва, побудова організаційно-технічних передумов досягнення стратегічної
мети існування системи зі створенням гнучкого плану відтворення технічної бази
виробництва.
Підприємству, як складній економічній системі, притаманні певні властивості:
цілісність, поліструктурність, складність, нестаціонарність, унікальність,
адаптивність, синергічність, мультиплікативність, граничність,
протиентропійність.
Саме ці властивості уможливлюють виділення загальних правил, яких необхідно
дотримуватися при здійсненні процесу формування технічного потенціалу
підприємства:
технічний потенціал підприємства – це складна система пересічних характеристик
його складових елементів (об’єктів основних фондів), які можуть частково або
повністю заміщувати один одного, тобто виконувати комплекс характерних
функцій;
технічний потенціал підприємства не можна сформувати простим додаванням
елементів, оскільки він є динамічною функцією його складових та загальної мети
діяльності підприємства, яка у свою чергу втілюється у технологічному та
організаційному взаємозв’язку між елементами;
під час формування загального потенціалу підприємства діє закон синергії його
елементів, а тому розвиток технічного потенціалу не може розглядатися
відокремлено від загального напрямку розвитку всієї системи – підприємства;
елементи технічного потенціалу мають функціонувати одночасно і у своїй
сукупності, тому що дія закономірностей розвитку технічних можливостей
підприємства не може бути розкрита відособлено, а тільки в їхньому поєднанні,
що потребує встановлення оптимального співвідношення між групами елементів;
розвиток технічного потенціалу підприємства підпадає під дію двох протилежних
явищ: з одного боку, його елементи підвладні фізичному та техніко-економічному
старінню, а з другого – вони виявляють не абияку чутливі до досягнень
науково-технічного прогресу;
у процесі формування технічного потенціалу підприємства необхідно створити
механізми адаптації його структури через чутливий процес відтворення основних
фондів, оскільки їх сукупність повинна бути якнайбільше адекватною
характеристикам продукції та послуг, формують профіль підприємства.
Механізм економічного обґрунтування формування технічного потенціалу
підприємства має основні етапи, наведені на рис. 2.1.
Формування системи цілей підприємства щодо його подальшого виробничого розвитку
– важливий етап створення актуального рівня технічного потенціалу будь-якого
підприємства. На цьому етапі спочатку досліджуються тенденції руху виробничої
системи за даними попередніх звітних періодів, потім визначається прогнозний
рівень виробництва, а отже й виробничих потужностей, який у свою чергу
узгоджується зі стра