РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Поняття і сутність інновацій та інноваційного потенціалу
Постійний розвиток людства створює умови для інноваційної діяльності, яка, в
свою чергу, охоплює значне коло питань і результатом якої, безперечно, є
інновація. Існує безліч визначень терміну «інновація», яку доцільно розглянути
ретельно.
Австрійський вчений І. Шумпетер ще в 30-ті роки ХХ ст. увів поняття
«інновація», під яким розумів зміни з метою впровадження і використовування
нових видів споживацьких товарів, нових виробничих і транспортних засобів,
ринків і форм організації в промисловості [155].
Великий тлумачний словник бізнесу “Collins” поєднує терміни “інновація” та
“винахід” і звертається до “наукових досліджень та досвідно-конструкторських
розробок”, де розділяє їх, трактуючи термін “інновація” як завдання довести
винаходи до ринку. При цьому під терміном “винахід” розуміється факт відкриття
нових методів і техніки виробництва нових продуктів [143]. Однак стати
інновацією може не будь-який винахід та ідея, тому автор вважає, що ці поняття
об’єднувати не можна. Завдання щодо постачання винаходів на ринок виконує
інноваційний процес, який забезпечує перетворення ідеї в інновацію.
Більш широке тлумачення цього терміну надає Оксфордський тлумачний словник:
“Інновація – будь-який новий підхід до конструювання, виробництва чи збуту
товару, внаслідок чого інноватор чи його компанія отримують перевагу над
конкурентами. Використовуючи патенти, інноватор, що досяг успіху, може
забезпечити тимчасову монополію, хоча згодом конкуренти знайдуть спосіб виходу
на прибутковий ринок. Деякі компанії починають випуск нової продукції,
орієнтованої на ринок, що вже сформувався, інші розробляють технологічні
нововведення, які створюють ринки”. Це визначення наповнене термінами,
властивими ринковій економіці.
У словнику [12] подаються такі визначення: “Інновація – (англ. Innovation –
нововведення) – 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну поколінь
техніки і технології; 2) нова техніка, технологія, яка є результатом досягнень
науково-технічного прогресу; 3) розробка, синтез нових ідей, створення нових
теорій та моделей, запровадження їх у життя; політичні програми, які мають, як
правило, індивідуальний, особливий характер; 4) у мовознавстві – новоутворення,
відносно нове явище, переважно у морфології”. Ці визначення підтверджують ту
думку, що інновації можливі у будь-яких сферах життєдіяльності людини.
Б. Твісс [127] розглядає процес нововведення як передачу наукового чи
технічного знання “безпосередньо до сфери потреб споживача; продукт до того ж
перетворюється лише у носія технології, і форма, якої він набуває, визначається
тільки після урегулювання процесів технології та потреби, що задовольняється”.
Це визначення має суто науково-технічну спрямованість, що властива плановій
економіці.
Н. П. Завлін, А. К. Казанцев, А. Є. Мінделі та інші вважають, що інновація – це
використання в тій чи іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної
діяльності, спрямованої на удосконалення процесу діяльності або його
результатів [50].
Д. В. Соколов, А. Б. Тітов, М. М. Шабанова під інновацією (нововведенням)
розуміють підсумковий результат створення і освоєння (впровадження) принципово
нового або модифікованого засобу (новини), що задовольняє конкретні суспільні
потреби і дає ряд ефектів (економічний, науково-технічний, соціальний,
екологічний) [122].
Ю. П. Морозов під інноваціями в широкому сенсі розуміє прибуткове використання
новацій у вигляді технологій, видів продукції, організаційно- технічних і
соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого
характеру [93].
Відомо ще одне визначення терміну “інновація”. «Інновація (англ. Innovation –
нововведення, буквально означає «інвестиція в новацію») – кінцевий результат
інноваційної діяльності, що одержав реалізацію через новий чи удосконалений
продукт, реалізований на ринку, новий чи удосконалений технологічний процес, що
використовується в практичній діяльності» [9]. Це визначення стосується
фінансової сторони, бо без вкладання коштів у розробку ідеї неможливе створення
інновації.
З наведених вище визначень слова “інновація” випливає, що з розвитком економіки
(планова економіка, ринкова економіка) термін поступово доповнюється новими
рисами та ознаками. Сьогодні мова йде про економіку знань, де нові знання є
головною умовою досягнення конкурентних переваг на ринку. Окрім того, велику
кількість тлумачень поняття «нововведення (інновація)» можна пояснити
відмінностями у меті його використання, незважаючи на те, що в самих його
тлумаченнях практично немає істотної різниці. Деякі автори виділяють різні типи
нововведень: технологічні, технічні, економічні. соціальні, організаційні,
екологічні та ін. [24,112,139].
Таким чином, на думку автора, інновація – впровадження знань людей, результат
трансформації ідей, досліджень, розробок, що застосовується на практиці.
Інновація – це продукт, і, як усі продукти (послуги), він має свій життєвий
цикл, тому для його виробництва необхідні певні умови. Потреби людини постійно
зростають, і для їх задоволення необхідно створити принципово нові технології,
товари. На сучасному етапі розвитку людства можна спостерігати стрімке
зростання науково-технічного прогресу, яке стосується практично всіх сфер
життєдіяльності людини. Сучасне суспільство було створене завдяки
розповсюдженню комп’ютерів, на основі гнучких технологій. У такому суспільстві
матимуть місце нові види сім’ї, стилі роботи і життя, нові форми політики,
економіки та свідо
- Київ+380960830922