РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ'Ю
В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ
2.1. Діалогічна діяльність колективних авторів як фактор
створення текстів інтерв'ю
Природньою організацією комунікації є діалогічне мовлення, яке реалізується у постійній взаємодії суб'єктів комунікації [21, с. 148-149]. Кожне висловлювання має за будь-яких обставин свого адресанта та адресата і створюється у їх взаємодії. Навіть два рівнозначущі слова, вжиті у діалозі, автоматично є взаємозорієнтованими. Два змісти, які вони несуть, повинні бути поєднаними відносинами смислового взаємозв'язку [19, с. 219]. У цьому саме і полягає феномен мовленєвої взаємодії (інтеракції), хоча іноді це явище розглядають як суто соціальну взаємодію комунікантів, як протилежність мовленнєвої комунікації [90, с. 24]. Взаємодія властива передусім усному діалогічному мовленню [287, с. 55] та писемним діалогічним текстам [64, с. 327], вона є різновидом текстової діяльності і реалізується в етнічному, соціальному, психологічному аспекті тощо.
У франкомовній лінгвістиці з'явився альтернативний до interaction (взаємодія, інтеракція) термін nйgociation (переговори, негоціація) [314, с. 189]. Дослідники мотивують доречність його використання тим, що навіть у найпростіших мовленнєвих обмінах можна простежити ініціативу адресанта, реакцію адресата та оцінку адресантом якості сприйняття інформації. Негоціація, що складається з трьох наведених етапів, є, за Е.Руле, інтеракціональною повнотою (complйtude interactionnelle) [там само,
с. 190], інакше кажучи, вичерпною взаємодією.
Концепція мовленнєвої взаємодії широко вплинула на різні сфери сучасної лінгвістики, тому існують спроби представити мовну діяльність як міжсобову, соціальну, що об'єднує теорію висловлювання, теорію МА, мовленнєвого аналізу, дискурсивного аналізу тощо [262, с. 9-10]. Дійсно, інтеракція репрезентує будь-який МА як приклад обміну інформацією між двома або більшою кількістю учасників комунікації, які почергово виконують роль адресантів та адресатів мовлення, продукують, сприймають та інтерпретують інформацію.
У світлі сучасної теорії комунікації вивчення мовленнєвої взаємодії між комунікантами привертає увагу лінгвістів [243; 286-290], теоретичні здобутки яких дозволяють розглядати усне інтерв'ю передусім як різновид взаємної комунікації журналістом та респондентом соціально значущих фактів [313] з метою впливу на визначеного суспільного адресата [247; 248; 307; 321]. Основна діалогічна частина текстів інтерв'ю в пресі є відбитком усних діалогів, які мали місце між інтерв'юером та респондентом, тому при дослідженні текстів інтерв'ю сучасної французької преси можливим та доцільним є використання термінів взаємодія, інтеракція та їх похідних.
Інтерв'ю в пресі ґрунтуються на відповідних усних опитуваннях респондентів за методом інтерв'ю, але не завжди результат усного інтерв'ю втілюється у текст інтерв'ю в пресі. Усні інтерв'ю можуть слугувати основою для писемних (друкованих) текстів інших жанрів (статей, коментарів тощо). Крім того, при створенні текстів інтерв'ю преси до зафіксованого тексту діалогу усного інтерв'ю додаються монологічні елементи (рубрика, заголовний комплекс, посилання на інтерв'юера тощо), візуальні ілюстрації, які супроводжуються певною мовною, як правило, монологічною інформацією. Отже, тексти інтерв'ю преси є складними текстовими утвореннями, які поєднують риси діалогу, монологу, немовного та візуального способу інформування. Разом із тим, саме усний діалог за методом інтерв'ю є основним джерелом та фактором створення відповідного тексту інтерв'ю в пресі.
Інтерактивні риси текстів інтерв'ю сучасної французької преси пов'язані передусім з їх діалогічними рисами і полягають у тому, що такі тексти представлені журналістом-інтерв'юером та респондентом. Діалогічна частина інтерв'ю преси будується за законами мовленнєвого спілкування [249, с. 36]. Особливість взаємодії авторів у текстах інтерв'ю полягає у тому, що метод інтерв'ю передбачає чіткий розподіл мовленнєвих ролей комунікантів. Журналіст має ставити запитання, а його респондент - відповідати на них. Таким чином, у діалогічній частині текстів інтерв'ю сучасної французької преси діалогічна ситуація певним чином співвідноситься з їх комунікативною ситуацією [64, с. 326]. Крім того, особливостями динаміки діалогу в інтерв'ю є закладеність у кожному ілокутивному МА обмеження щодо вибору МА-реакції [239, с. 94].
В усному інтерв'ю, так само як і діалогічній частині створеного на його основі тексту інтерв'ю сучасної французької преси, журналіст та респондент впливають мовленнєво та немовленнєво один на одного шляхом продукованих реплік, немовних знаків (які, в першу чергу, фіксує друковане інтерв'ю). На мовленнєвому рівні взаємодія реалізується через мовні стилістичні засоби різних рівнів (графічні, фонетичні, морфологічні, синтаксичні, фігури тощо) [263, с. 109], які відображають розвиток подій з урахуванням просторово-часових змін.
У зв'язку з тим, що автори діалогічної частини інтерв'ю сучасної французької преси виконують почергово ролі адресанта та адресата комунікації, особливістю мовленнєвої взаємодії є висвітлення послідовності підпорядкованих комунікативних відносин, які виникають унаслідок мовленнєвого впливу адресанта на адресата інформації протягом діалогічного МА інтерв'ю та комунікації взагалі. Разом із тим, взаємодія авторів не може бути зведеною до простого мовленнєвого взаємовпливу інтерв'юера та респондента, вона ще є комплексом взаємних сподівань та очікувань, які формуються у конкретних соціальних умовах опитування за методом інтерв'ю.
У текстах інтерв'ю сучасної французької преси взаємодія визначається кількома критеріями [306, с. 255-272]. Першим критерієм є мовна диференціація учасників відповідного інтерв'ю. Адресант інформації співвідносить себе із займенником я (je) або ми (nous). Адресат інформації асоціюється із займенниками ти (tu) та ви (vous). Сам факт реалізації МА запитання та відповіді у текстах інтерв'ю