РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
2.1.1. Характеристика клінічних випадків. Для вирішення поставлених завдань проведено ретро- та проспективний аналіз медичних карт стаціонарних хворих - 425 випадків аневризм аорти різних нозологічних форм та локалізації у осіб віком 17-93 років: 345 чоловіків і 80 жінок у ангіохірургічному, кардіохірургічному № 1, хірургічному відділенні № 1 Львівської обласної клінічної лікарні. З них ретроспективно проаналізовано 405, проспективно - 20 клінічних випадків. Розподіл обстежених хворих проведено за наступними критеріями: віковими групами - усі хворі за віком розділені на 6 груп - пацієнти, віком < 30; 31-40; 41-50; 51-60; 61-70; > 70 років (табл. 2.1); нозологічними формами (табл. 2.1); локалізацією та морфологічним типом аневризми (табл. 2.2); застосованими методами лікування (табл. 2.3).
Для виявлення етіологічних чинників та встановлення нозологічної форми аневризм проспективно вивчено професійний маршрут у 20 осіб віком 45-75 років. Враховувався також морфологічний тип аневризми, що віазулізувався інструментальними методами дослідження: ЕхоКГ, доплер- (дуплекс) сонографія, аортографія та ін., інтраопераційно - макроскопічними даними, та патогістологічним дослідженням операційного та аутопсійного матеріалу. Атеросклеротичні аневризми найчастіше констатували у чоловіків віком більше 50 років, аневризми іншої етіології - нерідко у осіб більш молодих вікових груп. Виявлено такі нозологічні форми АА: атеросклеротичні аневризми у 340 осіб віком 45-93 років: 278 чоловіків та 62 жінок, медіанекроз аорти у 33 осіб віком 32-70 років: 28 чоловіків та 5 жінок, неспецифічні інфекційні аневризми у 18 осіб віком 22-73 років: 13 чоловіків та 5 жінок, синдром Марфана у 15 осіб віком 17-35 років: 10 чоловіків та 5 жінок, аневризми, як ускладнення неспецифічного аорто-артеріїту у 11 осіб віком 42-72 років: 8 чоловіків та 3 жінок, ревматичні - у 6 чоловіків віком 27-67 років, сифілітичну аневризму у 56 річного хворого та постстенотичну аневризму у 35 річного пацієнта (табл. 2.1). Отримані дані відповідають класифікації, поданої у 2000 р. А. А. Спиридоновим, В. С. Аракеляном, Е. Г. Тутовим, С. И. Прядко, Т. В. Сухаревою.
В своїх дослідженнях ми застосовували наступні робочі класифікації: розшаровувальних аневризм за De Bakey, торакоабдомінальних аневризм за Crauford та аневризм черевної аорти за Покровським.
Вивчалися клінічні прояви аневризм в залежності від їх нозологічних форм, морфологічних типів та локалізації. Нерідкими ускладненнями (табл. 2.4) розшаровувальних аневризм були: розрив з розвитком профузної кровотечі, обтурація гирл гілок аорти клаптем відшарованої інтими, що призводило до порушення перфузії у органах, які ними кровопостачаються; ішемія найчастіше носила транзиторний, хоча в окремих випадках - декомпенсований незворотній характер.
Таблиця 2.4
Розшаровувальні аневризми аорти: розподіл за ускладненнями
УскладненняКількість випадків
(за класифікацією De Bakey)І типІІ типІІІ тип
Розрив аневризми.
Внутрішня кровотечаГемоперікард715-Гемоторакс4-1Заочеревинна гематома1-2Гемоперітонеум--1Обтурація гирл гілок аорти відшарованою інтимою421
Нерідкими ускладненнями мішкоподібних та веретеноподібних АА, а також псевдоаневризм були: розрив з розвитком профузної кровотечі, прорив у порожнисті органи, тромбоз аневризматичного мішка, що в окремих випадках призводив до обтурації тромбом вічок гілок аорти, що призводило до порушення перфузії у органах, які ними кровопостачаються; узурування прилеглих кісток (груднини, ребер, тіл хребців, в залежності від локалізації аневризми (табл. 2.5).
Вивчалися також у динаміці до- , інтра- та післяопераційні лабораторні показники: зміни в загальному, біохімічному аналізі крові, коагулограмі. Ретельному вивченню підлягали також дані інструментальних досліджень: рентгенографії, аортографії; ЕКГ, ФоноКГ; ультрасонографічного дослідження, в тому числі ЕхоКГ, доплерівського та дуплексного скенування. В окремих хворих за показаннями виконували також комп'ютерну томографію та інші дослідження (табл. 2.6). Особливу увагу приділено вивченню супутніх гострих та хронічних захворювань (легеневих, кардіологічних, неврологічних, нефрологічних, гастроентерологічних та ін.) у хворих з аневризмами аорти у до- та післяопераційному періоді (табл. 2.7).
180 осіб віком 28-90 років: 150 чоловіків та 30 жінок було прооперовано у ангіохірургічному, кардіохірургічному № 1, хірургічному відділенні № 1 Львівської обласної клінічної лікарні з застосуванням загальноприйнятих методик. Консервативне лікування, спрямоване на зняття больового синдрому, компенсацію гемодинамічних показників та гомеостазу, як остаточний метод лікування застосовано у 260 пацієнтів віком 17-93 років: 195 чоловіків та 65 жінок. Ранні післяопераційні ускладнення вивчалися на основі ретро- та проспективного аналізу медичних карт стаціонарних хворих відділень Львівської обласної клінічної лікарні. Проспективне вивчення пізніх післяопераційних ускладнень та якості життя пацієнтів проводилися на основі вивчення даних медичних карт стаціонарних та амбулаторних хворих, а також на основі анкетного опитування.