розділ II).
Аналіз зразків крові як у здорових, та і у хворих людей показав, що субодиниці плазмового ФН знаходились як у інтактному стані (молекулярні маси 250 та 220 кДа), так й у деградованому у вигляді фрагментів з молекулярними масами 185, 158, 132, 125, 120, 112, 105, 100, 75, 64 та 35 кДа (див. табл. 3.7). Причому фрагменти з молекулярними масами 185, 158, 75, 64 та 35 кДа виявлялись виключно у хворих на рак ЩЗ, найбільшою частотою виявлення серед яких характеризувались фрагменти ФН з молекулярними масами 185 кДа у хворих з II групи та 158 кДа у пацієнтів з III групи.
Очевидно, що поява цих фрагментів зв'язана з активацією протеолітичної системи при прогресуючих проліферативних процесах. Так, у пухлинних тканинах, відбувається гіперекспресія матриксної металопротеїнази мембранного типу (МТ1-ММР), яка безпосередньо впливає на протеоліз желатину, колагену I та ФН [107]. Згідно літературним джерелам [108], на ранніх стадіях злоякісної трансформації відбувається деградація ФН екстрацелюлярного матриксу, яка супроводжується підвищенням його продукції навколопухлинною стромою. Як показано в [109], утворення фрагментів ФН може відбуватися внаслідок активації ферментів плазми крові, матриксних металопротеїназ або аутопротеолізу.
Таблиця 3.7.
Фрагментованість плазмового ФН у нормі та при патологіях
Фрагмент, кДаНормаРак ЩЗ
(II група)Рак ЩЗ
(III група)250++-220++-185-+-158-++132++-125+++120++-112+++105-+-100++-75-+-64-+-35-+-
Примітки: +/- означає присутність/відсутність фрагменту ФН.
Із літературних джерел відомо, що фрагмент з молекулярною масою 75 кДа утворюється при дії трипсину на нативну форму плазмового ФН із його гепаринзв'зуючого С-кінцевого домену, для якого характерна афінність до гепарину. Для нього була показана участь у розпластуванні та адгезії клітин [110]. Цей фрагмент може з'являтись при дії катепсину D, як і фрагмент 60-65 кДа [111]. Фрагмент 185 кДа також утворюється унаслідок дії плазміну на плазмовий ФН та здатен зв'язувати желатин [112]. Іншими дослідниками було виявлено, що фрагмент 180-190 кДа володіє здатністю посилювати морфологічну трансформацію клітин. Ця активність гальмується у присутності желатину або інтактної молекули плазмового ФН [71].
Слід звернути увагу, що гепаринзв'язуючий фрагмент 35 кДа володіє мітогенною активністю, що вказує на його значимість у процесах розвитку онкогенної трансформації [113]. Поява фрагменту 125 кДа корелює з підвищенням активності еластази нейтрофілів та розщепленням ?2-макроглобуліна і ?1-інгібітора протеїназ. Відомо, що фрагмент 120 кДа виникає із домену, що зв'язує клітину та проявляє хемотаксичну активність, яка особливо важлива для забезпечення міграції клітин [111]. Таким чином, фрагментованість плазмового ФН може бути одним із засобів регуляції поведінки клітини, її морфологічної будови за рахунок модифікації її взаємодії з іншими клітинами та екстрацелюлярним матриксом при розвитку новоутворень.
3.3.2. Ступінь глікозильованості плазмового фібронектину у крові здорових людей та онкохворих
Ступінь глікозильованості плазмового ФН визначали співвідношенням площ піків преципітації у відсутності лектину ConA та у його присутності методом афінного ракетного імуноелектрофорезу. Глікозильованість ФН досліджували у групах хворих з доброякісними та злоякісними новоутвореннями ЩЗ (n = 7 та n = 13 відповідно), а також у групі здорових жінок (n = 17) та чоловіків (n = 21). Відомо, що ConA зв'язується з залишками ?-Man корової частини біантенних N-гліканів комплексного типу.
Виявили, що серед здорових жінок ступінь глікозильованості плазмового ФН знаходиться у межах від 1,08 до 5,66, а у чоловіків - від 1,03 до 8,05. Знайдено, що між ступінню глікозильованості плазмового ФН у досліджених групах здорових жінок та чоловіків не існує вірогідної відмінності (р > 0,05), що свідчить про те, що кількість біантенних вуглеводних N-гліканів ФН практично не залежить від статі людини.
У хворих з доброякісними пухлинами ЩЗ ступінь глікозильованості ФН коливалась від 1,47 до 2,86 до операції, а після неї, у найближчий строк спостереження, її значення становили від 1,14 до 3,22.
У хворих зі злоякісними пухлинами ступінь глікозильованості ФН плазми характеризувалась величиною від 1,06 до 4,18 у доопераційний період та від 1,11 до 5,0 у післяопераційний період.
Ступінь глікозильованості ФН плазми крові хворих відображена на рис. 3.27 та рис. 3.28. На рис. 3.27 показано, що у доопераційний період у всіх хворих з доброякісними пухлинами ЩЗ ступінь глікозильованості плазмового ФН була нижче за норму, а через тиждень після операції спостерігалось її подальше зменшення.
Рис. 3.26. Динаміка зміни ступеня глікозильованості плазмового ФН хворих з доброякісними новоутвореннями ЩЗ. 1 - до операції, 2 - через тиждень після операції.
Для групи хворих зі злоякісними пухлинами ЩЗ була характерна декілька інша тенденція (див. рис. 3.28). До операції у трьох людей з групи ступінь глікозильованості була більше за норму. Після операції для більшості хворих, за виключенням двох, було характерно зниження ступеня глікозильованості.
Рис. 3.27. Динаміка зміни ступеня глікозильованості плазмового ФН хворих з раком ЩЗ. 1 - до операції, 2 - через 6-10 днів після операції.
Середні показники ступеня глікозильованості для обох розглянутих груп хворих у порівнянні з нормою представлені у табл. 3.8. та рис. 3.29.
Таблиця 3.8.
Характеристика глікозильованості плазмового ФН у нормі та при патологіях щитоподібної залози
Групи хворихСтупінь глікозильованості
плазмового ФН#До операції
(лікування)Після операції (лікування)Доброякісні новоутворення (n = 7)2,33 + 0,26*2,09 + 0,29**Злоякісні новоутворення (n = 13)2,13 + 0,29**2,19 + 0,37*Здорові жінки (n = 17)3,31 + 0,30 Примітки: * та **- вірогідно відрізняється від норми п