РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ЗАКЛАДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ
БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
2.1. Педагогічні, психологічні та санітарно-гігієнічні вимоги до проектування
соціально-реабілітаційних установ
Питанням психології дитинства присвячено багато наукових досліджень. В останні
роки найбільш гостро стала проблема психічного розвитку дітей з групи ризику.
Основні напрямки роботи з вихованцями сучасного притулку викладені в збірнику
матеріалів на допомогу працівникам притулків для неповнолітніх “Матеріалах до
тренінгу-навчання завідуючих притулками для неповнолітніх” та “Притулки для
неповнолітніх: статус та особливості роботи” [53,72].
Діти, які потрапляють до соціально-реабілітаційних центрів, найчастіше психічно
та емоційно розладнені. Майже у всіх дітей спостерігається девіантна та
делінквентна поведінка. Девіантна поведінка – це система вчинків або окремі
вчинки, протиставлені прийнятим в суспільстві правилам, моральним нормам. Серед
неповнолітніх вона проявляється зловживанням спиртними напоями, наркоманією,
агресивними проявами, суїцидними тенденціями та психічними вадами. Делінквентна
поведінка визначається порушенням суспільних норм поведінки: хуліганством,
крадіжками, дрібними правопорушеннями. На відміну від девіантної, делінквентна
поведінка характеризується негативними проявами, що направлені більше на
оточення, ніж на себе (рис.2.1) [22]. Саме пошук глибинних психологічних
чинників негативної поведінки сприяє скорішій реабілітації та лікуванню
вихованців закладу.
Відставання у психічному розвитку дітей та подолання психічних наслідків
жорсткого поводження з ними - перша та найбільш поширена проблема, з якою
працюють психологи та вихователі СРЦ. Це пов’язано, в першу чергу, з
неблагополучним станом у родині, коли батьки не тільки не приділяють належної
уваги вихованню дитини, але й постійно принижують або ображають її. До
соціального центру потрапляють так звані депривовані діти. Серед основних
характеристик депривації дитини дошкільного віку: запізнення розвитку мови,
занижена пізнавальна мотивація та інтерес до предметів, нездатність їх
охарактеризувати. Фахівці відмічають значні запізнення розвитку тонкої моторики
(погане володіння олівцем, труднощі з копіювання із зразка), але при цьому на
рівні звичайної норми розвиток грубої моторики (виконання фізичних вправ,
лазання по деревах, біг, стрибки). Психічна депривація у дітей шкільного віку
виражається у запізненні психічного розвитку (мова і мислення, порушення в
розвитку емоційно-вольових процесів, пам’яті, концентрації уваги).
Друга, не менш важлива проблема, це робота з дітьми, які стали жертвами
емоційного, фізичного, сексуального насильства з боку сім’ї або інших осіб.
Практичні дослідження доводять, що всі діти, що пережили будь-який вид
насильства мають однакові ознаки: яскраво виражений страх, небажання залишатися
наодинці в темряві, порушення сну та емоційного стану, агресивність, постійне
почуття небезпеки. Основна задача психолога-консультанта - виявити чинники
психологічного розладу та спробувати подолати його наслідки. До основних
методів діагностики слід віднести спостереження, бесіди, опитування,
анкетування, тестування, психофізичні методики та експеримент. Найбільш
ефективними визнані проектні методи здобуття психологічної інформації. До них
слід віднести малюнок та гру у ляльковий театр. Саме за допомогою цих методів
стає можливим викриття прихованої, завуальованої ситуації. Дитина викриває
неусвідомлені страхи, почуття, комплекси. Серед основних тем малюнкових тестів:
“Будинок, дерево, людина”, “Неіснуюча тварина”, “Малюнок себе у минулому,
теперішньому часі, майбутньому”. Крім цього, застосовується психодіагностичний
метод колажу, а саме аплікаційні роботи на теми: “Яким я бачу себе у
майбутньому”, “Мої почуття до батьків”. За допомогою лялькового театру
розігруються рольові ситуації, в яких випливають значимі для дитини проблеми,
страхи, про які не розповідають.
У практиці психотерапії існує два різновиди роботи: індивідуальна та групова,
основна мета яких - саморозкриття дитини, набуття нею знань, умінь та навичок.
В основі групової роботи лежать п’ять основних процесів: полегшення вираження
емоцій, виникнення відчуття належності до групи, обов’язкове саморозкриття,
випробування нових видів поведінки та розділення відповідальності за
керівництво групою з призначеним лідером. Для дітей дошкільного віку найбільш
ефективна групова психотерапія у вигляді гри. Це творча робота як вихователя,
так і вихованців. Індивідуальна робота з вихованцем передбачає більш глибоке
вивчення причин дитячої поведінки. Найчастіше проходить у вигляді бесіди віч-на
віч у спеціальному кабінеті.
Підсумовуючи наведені методики слід визначити концептуальні положення
соціально-психологічної реабілітації дітей:
- постійна та цілеспрямована увага кожній дитині;
визначення та повага до власного фізичного та емоційного простору дитини, її
прав та почуттів. Розуміння дитиною особистого простору вихователя, розвиток
навичок та співвідношення з власними кордонами особистості;
увага до позитивних вчинків дитини;
формування в дитині позитивної самооцінки;
розвиток в дитині самостійності та відповідальності за власні вчинки.
Навколишнє оточення вихованця СРЦ повинно викликати почуття безпеки,
стабільності, поваги та любові. Психотерапевтичні заходи впливають на
архітектурно-планувальну структуру будівлі та функціональне зонування закладу.
Слід передбачити улаштування приміщень індивідуальної та групової роботи, гри,
творчої самореалізації. Зонально слід відокремлювати
- Київ+380960830922