РОЗДІЛ 2
АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
ЦЕНТРІВ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
2.1. Класифікація
Інваліди працездатного віку складають значну частину населення України. Їхнє працевлаштування є важливою соціальною задачею в сучасних економічних умовах.
У промисловому виробництві шкідливі технологічні фактори й умови праці приводять до виникнення в працівників професійних захворювань і виробничих травм, що приводять до інвалідності. Статистичні дані ЛТЕК показують, що в Україні кожних 10 000 люд., що працюють на промислових підприємствах різних галузей промисловості, щорічно стають уперше на облік по інвалідності від 51,3 до 107,6 люд. Найбільше число вставши на облік приходиться на підприємства галузей промисловості з порівняно нормальними умовами праці (приладобудування, виробництво засобів автоматизації й систем керування). Серед причин інвалідності населення працездатного віку на першому місці - захворювання серцево-судинної системи, на другому - онкологічні захворювання, на третьому - травми.
Динаміка інвалідності трудящих на виробництві має тенденцію зростання. У зв'язку з цим працюючим, що стали інвалідами внаслідок профзахворювань і виробничих травм, повинні бути створені умови для продовження трудової діяльності. Будівельні норми (до 1 липня 1994 р.), по яких проектувалися будинки й території промислових підприємств, були розраховані тільки на здорового учасника виробничого процесу, що не відповідає дійсному фізичному станові середньостатистичного трудівника.
Зміни дозволять деякою мірою виправити положення, що створилося, у проектуванні промислових підприємств і забезпечити умови для працевлаштування інвалідів.
На підприємствах багатьох галузей промисловості маються професії й спеціальності, що відповідають психофізіологічним особливостям інвалідів різних категорій. Перелік таких професій визначається медиками різної спеціалізації і формується у виді рекомендацій для ЛТЕК. З урахуванням цих рекомендацій працевлаштування інвалідів може здійснюватися по двох напрямках.
Перше - цілеспрямоване створення спеціалізованих виробничих центрів, цехів, виробничих ділянок або майстерень для таких категорій інвалідів, фізіологічні особливості яких пред'являють складний комплекс специфічних санітарно-гігієнічних, архітектурно-будівельних і ергономічних вимог до виробничого середовища.
Воно доцільно для таких інвалідів, як: сліпих (цілком), глухонімих і цілком глухих, інвалідів із зниженим інтелектом і інвалідів, що користуються для пересування кріслами-колясками, хоча і для них можуть бути підібрані й організовані робочі місця в окремих цехах і приміщеннях на підприємствах загального типу.
Різноманіття галузей виробництва, технологій, професій і спеціальностей у промисловості вказує на те, що один із можливих шляхів раціонального працевлаштування інвалідів - підбір виробничого середовища з урахуванням особливостей різних категорій інвалідності.
Другий напрямок - підбор на підприємствах загального типу цехів, виробничих ділянок, допоміжних служб і приміщень, у яких відсутні протипоказані для інвалідів виробничі (технологічні і санітарно-гігієнічні) фактори й у той же час маються професії й спеціальності, що відповідають психофізіологічним особливостям інвалідів тієї або іншої категорії. У цьому випадку достатніми можуть стати порівняно нескладні архітектурно-будівельні, ергономічні й організаційні заходи, що забезпечують оптимальні умови праці для інвалідів. Цей шлях, повинний стати основним, тому що без значних матеріальних витрат він дозволяє працевлаштувати великий контингент інвалідів різних категорій.
Зазначений пасивний шлях працевлаштування інвалідів на виробництві доцільний, у першу чергу, для діючих промислових підприємств. На нових проектованих промислових підприємствах доцільно поряд із підбором виробничого середовища для інвалідів проводити і її перетворення, що дозволить охопити працевлаштуванням великий контингент інвалідів працездатного віку.
На даному етапі роботи складена принципово нова таблиця факторів, які варто враховувати при підборі виробничого середовища для інвалідів різних категорій. Пропонується активний підхід до інтеграції інвалідів у виробничі процеси. Крім обліку протипоказаних технологічних і санітарно-гігієнічних умов необхідні архітектурно-будівельні, ергономічні й організаційні умови і заходи, що забезпечують інвалідам доступність виробничого середовища й можливість продуктивно працювати.
Працевлаштування інвалідів у промисловому виробництві з обліком двох напрямків може бути організовано:
- на підприємствах загального типу шляхом виділення окремих у необхідних випадках спеціально обладнаних робочих місць;
- на підприємствах загального типу шляхом організації спеціалізованих виробничих ділянок або цехів;
- на малих підприємствах загального типу шляхом виділення окремих робочих місць при загальному плануванні підприємства, що забезпечує мінімум пересувань для маломобільних інвалідів ( що користуються для пересувань кріслами-колясками або милицями);
- на спеціалізованих підприємствах для відповідних категорій інвалідів;
- у майстернях при будинках інвалідів і реабілітаційних центрів.
Форми працевлаштування інвалідів повинні сполучитися з розвитком надомної праці для людей I і II груп інвалідності. При цьому робочі місця інвалідів-надомників повинні бути спеціально обладнані за рахунок підприємств, і на підприємствах повинні бути організована доставка сировини, напівфабрикатів і необхідних пристосувань надомникові, транспортування готової продукції, а в необхідних випадках і інструктаж удома.
Більшість норм, приведених і виражених у цифрах, розраховано на інвалідів із поразками опорно-рухового апарата, що користуються кріслами-колясками, милицями й іншими пристосуваннями для пересування, і їхнє виконання буде сприяти поліпшенню умов праці інвалідів інших категорій і фізично ослаблених робітників та службовців.
Основні проблеми, зв'язані із створенням центрів для інвалідів, це:
-