РОЗДІЛ 2. УМОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ
2.1. Педагогічні умови вдосконалення військово-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів запасу
Безумовно, одним з першочергових завдань для становлення і утвердження незалежної України є формування у підростаючого покоління не підсвідомого, а духовно осмисленого, рефлексивного патріотизму, який би поєднував пристрасну любов до свого народу, нації, Батьківщини з тверезим почуттям міри і поваги до інших народів. Лише такий патріотизм може вирішити низку проблем молодої держави. При цьому важливо не протиставляти підсвідомий патріотизм усвідомленому, духовному. У ставленні до Батьківщини підсвідомість і свідомість мають взаємодіяти.
На сучасному етапі значна кількість науковців у формулюванні патріотизму дотримується позицій теоцентричного підходу. Підхід не новий. В Україні його коріння сягає часів запровадження християнства. У ньому патріотизм трактується як пріоритетне духовне служіння Батьківщині, поєднане з діяльними богослужіннями і таке, що збігається з благочестями [175].
Тому стрижнем національного виховання має бути виховання національно свідомого громадянина-патріота, гуманіста й демократа. Адже зберегти і зміцнити нашу державу можуть громадяни, які люблять свою Батьківщину, свій народ, готові жити в Україні, пов'язати свою долю з її долею, прагнуть розбудовувати її як суверенну і незалежну, правову, демократичну і соціальну державу, готові відстояти незалежність Батьківщини та успішно самореалізовувати себе. При цьому вони мають людську гідність, національну самосвідомість, високу культуру міжетнічних відносин, гуманістичну мораль члена громадянського суспільства, знають і вміють цивілізованим шляхом відстояти свої права і свободи, сприяючи громадянському миру і злагоді в суспільстві та дотримуючись законів. Саме за таким сценарієм, на таких засадах український народ реалізував своє прагнення до правди, до свободи, до кращого майбуття усієї України під час "Помаранчевої революції" 2004 року.
З патріотизмом органічно поєднується національна самосвідомість громадян, яка ґрунтується на національній ідентифікації: вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє; волю до праці на користь народу; вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди символіку; систему вчинків, які мотивуються Любов'ю, Вірою, Волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією.
У першому розділі ми вже дійшли висновку, що в умовах розбудови й реформування Збройних Сил України, зростання складних і відповідальних завдань, що ставляться перед ними керівництвом держави, військово-патріотична підготовки у тому вигляді, в якому воно здійснюється на кафедрах військової підготовка, не в повному обсязі відповідає вимогам сьогодення і потребує вдосконалення. Передбачається, що підвищити ефективність процесу військово-патріотичної підготовки можна, якщо: враховувати зміни у соціально-політичній і економічній ситуації в державі, соціально-педагогічні умови, що впливають на цей процес; в основу формування патріотичних якостей (рис) майбутніх офіцерів запасу покласти створення умов, що сприяють розвитку їх патріотичної свідомості; позбутися формалізму в організації процесу військово-патріотичної підготовки, надати йому цілеспрямований, комплексний характер тощо [89].
Аналіз джерельної бази (А.Аронов, Ю.Бабанський, О.Барабанщиков, В.Галузинський, А.Кабаченко, А.Крупнік, І.Мартинюк, В.Поплужний, Ю.Руденко, М.Стельмахович), вивчення нами процесу і особливостей патріотичного виховання та військово-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів запасу в процесі військової підготовки в цивільних вищих навчальних закладах свідчать, що вирішення завдань формування патріотичної вихованості студентів у процесі військового навчання залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів. Важливе місце серед них займає науково обґрунтоване керівництво цим процесом. Система військово-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів запасу є багатогранною за змістом, організацією, формами, методами та засобами. Вона охоплює різні сфери життя і діяльності кафедри військової підготовки, тому в ній повинні взаємодіяти різні категорії суб'єктів виховного впливу. Це підтверджується як "Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді" (далі - "Концепцією"), роботами М.Фіцули, А.Нісімчука, Н.Мойсеюк, історичним досвідом, так і практичними дослідженнями, які доводять, що цей складний механізм військово-патріотичної підготовки буде діяти ефективно тоді, коли здійснюється уміле, кваліфіковане та компетентне керівництво ним, як в процесі занять з військової підготовки, так і у позанавчальний час [110; 114; 164].
Розглядаючи чинники вдосконалення військово-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів запасу, необхідно зазначити, що у процесі цієї роботи, на основі аналізу відповідної літератури, в ході дослідницької роботи, спостережень за діяльністю офіцерів-викладачів військових кафедр, молодих офіцерів ланки "командир взводу" (роти), вивчення результатів їх роботи з військово-патріотичної підготовки у різних видах службової та навчально-бойової діяльності були виявлені педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності процесу військово-патріотичної підготовки та формування патріотичних якостей у майбутніх офіцерів запасу. А основними з них ми визначаємо:
1. Створення єдиного навчально-виховного середовища з необхідними формами та методами військово-патріотичної підготовки студентів - майбутніх офіцерів запасу.
2. Запровадження цілісного системно-діяльнісного підходу до організації навчально-виховного процесу на кафедрі військової підготовки цивільного вищого навчального закладу.
3. Оптимальне поєднання традиційних і нових форм і методів навчання та виховання.
Крім цього, на ефективність військово-патріотичної підготовки впливають: організаційне забезпечення, що передбачає наявність знань і навичок організації та
- Київ+380960830922