РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РІВНЯ І ЕФЕКТИВНОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ВИТРАТ У
МОЛОЧНОМУ СКОТАРСТВІ
2.1. Аналіз динаміки ефективності молочного скотарства та енергетичних витрат у
ньому
Виробництво сільськогосподарської продукції потребує значних витрат енергії,
які, наприклад, у США становлять 22% всіх енергоресурсів, у Франції – близько
20%, а в сільськогосподарському виробництві України витрачається бензину
30-35%, дизельного палива – 40-45% електроенергії – близько 7% від загального
їх споживання в народному господарстві [118, с.85]. На початку 80-х років хх
ст. у США на АПК припадало 16,5% всієї спожитої енергії. У середньому в цій
країні на отримання кожної харчової калорії витрачається 9 кал. техногенної
енергії.
Прикладом енергоощадного виробництва є Нідерланди, де на цю галузь припадає
тільки 6% енергоспоживання [78, с.80]. А необхідність збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції вимагає прискоренішого зростання енергозатрат.
Кожний відсоток приросту продукції зумовлює збільшення енергозатрат на 2-3%
[35, с.45]. В останні десятиріччя на кожний відсоток приросту валової
сільськогосподарської продукції витрати енергії збільшувались на 3-4% [78,
с.87].
Питомі витрати техногенної енергії в екстенсивному немеханізованому сільському
господарстві України на початку XX століття (1913 р.) складали 12,3 тис.
МДж/га, а енергетична продуктивність галузі - 19,1 тис. МДж/га. Протягом
періоду інтенсифікації до 90-х років розораність території збільшилась
порівняно з 1913 р. майже в 1,4 раза; використання енергії техногенного
походження - у 3,3; загальна продуктивність - у 3,5; продуктивність праці — у
24 рази; частка просапних культур, виробництво яких потребує значно більших
витрат енергії, зросла у 5 разів; ефективність використання сонячної енергії –
теж у 5 разів. Але при цьому енергетична ефективність сільського господарства
практично не змінилась.
Україна є однією з найбільш енерговитратних країн світу. Її частка у світовому
споживанні енергії становить 1,9%, тоді як населення – менше 1% людства. У
80-ті роки ХХ ст. виробництво сільськогосподарської продукції в Україні було в
4-5 разів більше енерго- і матеріалоємним, ніж у США.
У 1997 р. затверджена Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ)
України, яка визначила потенційні можливості економії енергоресурсів в окремих
галузях народного господарства і шляхи досягнення цієї економії. Програма
здійснюється в три етапи з 1996 до 2010 року. На першому етапі передбачалось
досягти 10-15% економії енергетичних ресурсів методами, які не потребують
особливих матеріальних витрат. Другий етап передбачав модернізацію впровадження
техніки і технологій, які б забезпечили енергозбереження 25% необхідних для
України паливно-енергетичних ресурсів. Третій етап мав на меті структурну
перебудову України, зменшення й стабілізацію споживання енергоносіїв до 30%
[196, c.261]. Безпосередньо в АПК за час дії КДПЕ до 2000 р. планувалось
зекономити 3,2 млн. т умовного палива, в тому числі у 1999 р. – 446,2 тис. т
умовного палива [175, с.763]. Аналіз фактичних даних дозволяє зробити висновок
про рівень виконання поставлених завдань в цілому до 2000 р. на 20,5%, в тому
числі за 1999 р. – на 8%. За 2003 р. рівень виконання намічених у Програмі
масштабів економії енергоресурсів становив 0,7%, тобто вони практично не
виконані.
Криза сільського господарства 90-х років ХХ ст. зумовила погіршення його
енергетичних і техніко-економічних показників. Порівняно з 1985 р. витрати
техногенної енергії зменшились до 24,3 тис. МДж/га (1996 р.), або майже в 1,7
раза; відтворення органічної речовини ґрунту - більше як удвічі; загальна
продуктивність агроекосистеми - в 1,4 раза, а продуктивність праці - в 1,3
раза. Зросла питома енергоємність сільськогосподарської продукції в 1,2-2,2
раза. За нинішніх цін на енергоносії питома вага їх вартості у собівартості
продукції складає 17-35%. Очевидно, що при таких витратах вітчизняний
товаровиробник практично не може змагатися із закордонними конкурентами [78,
с.9-10]. Зниження платоспроможності сільськогосподарських виробників за останні
роки зумовило різкий спад їх інвестиційної діяльності і, як наслідок, зниження
фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності [10, с.22].
Погіршилась енергоозброєність праці в сільському господарстві взагалі, а у
тваринництві – особливо [49, с.503].
Сьогодні сільське господарство належить до найбільших споживачів
енергоресурсів. Тут використовується близько 47% дизельного пального, 41%
автомобільного бензину, 17% пічного палива від загального обсягу їх
використання в матеріальному виробництві України. При цьому питомі
енерговитрати нашої країни зараз у 2-6 разів вищі, ніж у країнах Західної
Європи і США. Такі витрати енергії в умовах ринкової економіки не можуть
забезпечувати виробництво конкурентноспроможної продукції, створити умови для
розширеного відтворення та розвитку соціальної інфраструктури. Цим визначається
істотне зростання ролі енергетичного чинника у функціонуванні аграрної сфери
[136, с.49].
Тваринництво — провідна галузь агропромислового комплексу, де виробляється
більше 50% валової продукції сільського господарства. Водночас воно є одним з
основних енергоспоживачів у сільськогосподарському виробництві України: 18-19%
енерго- і 19-20% електроспоживання від загального в сільському господарстві
(споживання на виробництві і в побуті).
У зв’язку з різким зростанням цін на енергоносії в останні роки, питома вага
останніх у вартості виробництва продукції тваринництва підвищилась з 2,7-4% до
14-20%, а за окремими видами і вище. П
- Київ+380960830922