РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ АГРОХІМІЧНОГО СЕРВІСУ
2.1. Ретроспектива розвитку та сучасний стан агрохімічної служби
в Україні
Агрохімічна служба України в процесі становлення пройшла ряд етапів: від
хат-лабораторій, машинно-тракторних станцій і наукових установ, зональних
агрохімічних лабораторій до Державного центру охорони родючості ґрунтів
[89,с.216].
Першим етапом формування агрохімічної служби в Україні було прийняття у 1965
році рішення щодо інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі
широкомасштабного наукового забезпечення, технічного переоснащення та
хімізації галузі. В 1975 році сільське господарство держави було забезпечене
необхідною технікою, значно збільшилось виробництво хімічними підприємствами
мінеральних добрив, яке досягло 5 млн.т поживних речовин. Внаслідок
інтенсивного нарощування поголів'я тварин виробництво органічних добрив досягло
майже 300 млн.т. Здійснені заходи забезпечили зростання виробництва
сільськогосподарської продукції. Валові збори зерна в 1975 році порівняно з
1965 роком збільшились на 11% [55,с.7-8].
Не дивлячись на те, що в країні функціонували служби захисту рослин,
проектно-пошукові станції хімізації, філія Центрального інституту агрохімічного
обслуговування сільського господарства (ЦІНАО), механізовані загони
«Сільгосптехніка» здійснювали агрохімічне обслуговування сільськогосподарських
підприємств, проте єдиного органу, який зміг би втілити в практику наявний
потенціал з агрохімічного обслуговування, не було. Тому в 1973-1978 роках, за
рахунок пайових внесків господарств, в областях було створено міжгосподарські
агрохімічні об'єднання - районні агрохімцентри, що стали базовою виробничою
основою об’єднань “Укрсільгоспхімія”. В агрохімцентрах було об’єднано
агрохімічні лабораторії, станції захисту рослин та міжгосподарські загони
родючості. Таким чином, наприкінці 70-х років було створено наукову,
матеріальну та організаційну базу агрохімічної служби. 19 серпня 1979 року було
прийнято постанову «Про створення єдиної спеціалізованої агрохімічної служби в
країні» [55,с.7-8].
За наказом Міністерства сільського господарства та Державного комітету УРСР по
виробничо-технічному забезпеченню від 18.09.1979 р. та відповідним наказом
обласного управління сільського господарства й обласного виробничого об’єднання
по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства від 28. 09. 1979
р. на базі обласної станції захисту рослин Вінницької зональної агрохімічної
лабораторії, управлінь з постачання мінеральними добривами та отрутохімікатами,
виробничого обслуговування колгоспів і радгоспів облсільгосптехніки було
створено госпрозрахункове обласне виробниче об’єднання з агрохімічного
обслуговування сільського господарства “Сільгоспхімія” та 25 районних
виробничих об’єднань. Структура агрохімічної служби України представлена на
рис.2.1.
На створену агрохімічну службу покладалася повна відповідальність за
забезпечення господарств мінеральними та органічними добривами, агрохімікатами,
а також науково-обґрунтоване їх використання. Державою були виділені кошти на
капітальне будівництво, насамперед, складів для зберігання добрив, придбання
тракторів, автомобілів, спеціальної техніки. Зональні агрохімічні лабораторії
було перетворено на обласні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського
господарства. Філія ЦІНАО та обласні проектно-розвідувальні станції
хімізації займались програмуванням урожаю сільськогосподарських культур.
Виробнича діяльність спеціалізованих формувань з агрохімічного обслуговування
була представлена, як правило, трьома напрямами: механізовані роботи,
постачання засобів хімізації, спеціалізовані автотранспортні роботи. При цьому,
в структурі всіх видів послуг механізовані роботи займали 15-25%, постачання -
70-80%, автотранспортні - 5-10% [165,с.3-4]. Агрохімічні формування
забезпечували 45% обсягів робіт із внесення мінеральних добрив, 35 - із
внесення органічних добрив, до 10% інших сільськогосподарських робіт, включаючи
оранку, підготовку ґрунту та сівбу.
Із загального обсягу агрохімічних послуг у Вінницькій області об’єднання
сільгоспхімії виконували 30% обсягів робіт по внесенню мінеральних добрив, 56 -
внесення органічних добрив, добування торфу на добриво - 42, добування
вапнякових матеріалів - 60, 25 - із захисту рослин, до 15% - інших
сільськогосподарських робіт, включаючи оранку, підготовку ґрунту,
транспортування врожаю сільськогосподарських культур. Типова структура
агрохімічної служби обласного рівня представлена на рис.2.2 [52,с.7].
В 19 районах було побудовано потужну матеріально-технічну базу - в агрохімічній
службі працювало понад 70 тис. працівників, функціонувало 667 механізованих
загонів, машинно-тракторний парк районних об'єднань нараховував 25 тис.
еталонних тракторів та 15 тис. вантажних автомобілів. Зокрема у Вінницькій
області в агрохімічній службі було зосереджено понад 5 тис. працівників,
функціонувало 46 механізованих загонів. Машинно-тракторний парк районних
об'єднань нараховував 1788 еталонних тракторів, в тому числі 660 шт. К-701 та
Т-150К, 1036 шт. автомобілів, 18 цехів по виробництву вапнякових матеріалів
загальною потужністю 600-650 тис.т в рік, які повністю забезпечували потребу в
меліорантах [6,с.3-8]. Типова структура агрохімічної служби районного рівня
представлена на рис. 2.3 [52,с.8].
В кожному сільськогосподарському підприємстві функціонував пункт хімізації,
я