РОЗДІЛ 2.ФОРМУВАННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ М'ЯСОПЕРЕРОБНОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Визначення цінового простору як обмежувальних рамок для формування цінової
політики підприємства
Для розробки й успішної реалізації цінової політики підприємства необхідне
визначення границь її формування – «цінового простору». У роботах В.В.
Герасименка [30], В.Л. Корінєва [75], І.В. Ліпсица [78], А.М. Цацуліна [152] та
ін. зазначається, що ціновий простір підприємства – це простір, у межах якого
відбувається формування цінової політики.
Для розуміння цінового простору підприємства необхідне розуміння чинників, що
впливають на цінову політику підприємства, тобто ціноутворюючих чинників.
Середньовічні автори виділяли дві групи чинників ціноутворення [24]: перша –
суто економічні чинники, пов'язані з покриттям втрат (витрат) продавця –
трудові витрати, витрати на матеріальні ресурси і транспортування. Деякі автори
додавали до них також витрати на вивчення ринку і навіть компенсацію за ризик;
друга - чинники, котрі відбивали різні види потреб (нестач), які поділялися на
природні (виправдані) потреби та потреби, породжувані людською жадібністю.
Розглянемо підходи сучасних українських і закордонних економістів до даної
проблеми.
С.І. Дугіна до чинників, котрі впливають на вибір конкретної цінової політики,
відносить: попит, цінову політику держави, життєвий цикл товару, модель ринку,
канали товароруху, конкуренцію, витрати, методи ціноутворення, маркетингову
стратегію підприємства [46].
М. Ассель виділяє два найбільш значимих чинники для ціноутворення – попит і
витрати [10].
Г. Н. Чубаков [161] поєднує всі чинники ціноутворення у дві групи – чинник
потреби (ринок покупців) і економічні витрати (ринок продавців). З цією
класифікацією погоджується С.В. Безкоровайна [16].
Відповідно до даного трактування, ціна визначається чинниками попиту та
пропозиції. Чинники попиту включають: платоспроможний попит, який може виділити
покупець на даний товар; споживчі властивості товару – здатність його
задовольнити потреби споживача, тобто якість продукції, роботи, послуги; рівень
заощаджень; кількість споживачів на ринку, які стають чи потенційно здатні
стати споживачами; ціни на товари-замінники. До чинників пропозиції
відносяться: витрати виробництва і обігу при реалізації його на ринку;
технологія й орієнтація виробництва; кількість продавців; кількість товару,
який буде запропоновано на ринку підприємством, а також іншими підприємствам;
стан НТП; податки, дотації, акцизи, мита, відрахування в державні та громадські
фонди; ціни на чинники виробництва чи на засоби виробництва, використовувані у
виробництві відповідного товару, затрачена праця, природні ресурси, капітал.
Інші вчені (М.О. Голощапов, О.М. Романов) до чинників ціноутворення відносять:
споживачів, державне регулювання, учасників каналів товароруху, конкурентів,
витрати [32, 83].
Є.Г. Іщенко поділяє ціноутворюючі чинники на мікроекономічні та макроекономічні
[23].
О.Д. Чудаков [162] зазначає, що все різноманіття чинників, які впливають на
утворення цін, поділяється на три групи: базові (некон'юнктурні), кон'юнктурні
та регулюючі. Під базовими чинниками маються на увазі різні витрати, під
кон'юнктурними – чинники, які випливають з мінливості ринку, а регулюючі
чинники визначаються ступенем втручання держави в економіку. Крім того, чинники
ціноутворення він підрозділяє на зовнішні та внутрішні. Група внутрішніх
чинників включає: ефективність рекламної діяльності; специфіку, ступінь
унікальності та рівень якості виробленої на продаж продукції, ступінь
досконалості виробництва та собівартість; орієнтацію на обраний ринковий
сегмент; характер і специфіку життєвого циклу продукції; тривалість просування
товару по ланцюжку між виробником і споживачем; організація та рівень сервісу
перед продажем та під час продажу й у післяпродажний період; імідж і авторитет
виробника на внутрішньому і зовнішньому ринку. До групи зовнішніх чинників О.Д.
Чудаков відніс: ступінь політичної стабільності в країні, де виробляється
товар; ступінь політичної стабільності в країнах, де здійснюється збут
продукції; наявність чи відсутність на ринку трудових, матеріальних чи інших
ресурсів; характер і принципи державної економічної політики; рівень, темп
зміни й інші динамічні характеристики інфляції; масштаби і сегментація ринку;
обсяг ринку і характеристики фактично існуючого і перспективного купівельного
попиту; наявність, рівень і характер конкуренції на ринку однорідної
продукції.
В.І. Петенко також поділяє всі ціноутворюючі чинники на внутрішні (вид товару,
еластичність попиту, цілі фірми, специфіка виробництва) і зовнішні (структура
ринку, економічна самостійність фірми, політична стабільність держави,
економічне середовище) [107].
Дійсно, на діяльність підприємства постійно впливають чинники внутрішнього
середовища підприємств і чинники зовнішнього середовища. Тому вважаємо, що
поділ чинників на зовнішні та внутрішні є найбільш правильним. Зовнішні та
внутрішні чинники можуть бути ще позначені як керовані (чи суб'єктивні) та
некеровані (чи об'єктивні). Дослідивши багато ціноутворюючих чинників, які
діють у реальній практиці, ми вважаємо за необхідне запропонувати наступну їх
класифікацію (рис. 2.3.).
До некерованих (зовнішніх, об'єктивних) чинників віднесені такі, котрі
підприємству необхідно враховувати у своїй діяльності, але на які воно не в
змозі зробити прямий вплив.
Чинники, які впливають на цінову політику підприємства
Рис.2.3. Класифікація чинників, які впливають на цінову політику підприємства
До кер