РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРА В СУЧАСНИХ УМОВАХ
2.1. Демографічна база формування трудового потенціалу
Формування трудового потенціалу аграрного сектора відбувається у процесі відтворення його природної основи - сільського населення. Зміни у чисельності сільського населення, режимі відтворення та структурно-динамічні зрушення у його статево-віковому і професійно-кваліфікаційному складі справляють визначальний вплив на кількісні та якісні характеристики трудового потенціалу аграрного сектора. Тому, при дослідженні процесу формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств виключно важливого значення набуває аналіз кількісних та якісних показників сільського населення та режиму його відтворення.
Узагальнюючим показником, який визначається сукупністю решти і таким чином окреслює загальні тенденції розвитку демографічних процесів у сільській місцевості, є динаміка абсолютної і відносної чисельності населення. Чисельність сільського населення Черкаської області, з моменту її створення в 1954р., характеризується постійним зменшенням. За період 1954-2001 рр. кількість селян скоротилась з 1222,3 до 640,4 тис. чол., або майже на половину (табл. 2.1). Такі темпи скорочення чисельності сільських мешканців - одні з найвищих по Україні. Інтенсивніше зменшення сільського населення відбулось лише в Сумській, Чернігівській, Кіровоградській та Полтавській областях. В той же час, чисельність міського населення області за досліджуваний період, внаслідок інтенсивного розвитку промисловості та наростання урбанізаційних процесів, зросла більш ніж у 3 рази. Як наслідок, Черкаська область, що характеризувалась традиційним домінуванням селян у складі населення, трансформувалась у регіон з переважанням міського населення.
Таблиця 2.1
Чисельність населення Черкаської області, тис. чол. (станом на 1 січня)
РокиКількість населенняУ % до всього населеннявсьогов тому числі міськесільськеміськесільське19541482,3260,01222,317,582,519601483,4351,91131,523,776,319701535,5562,1973,436,663,419801545,2696,9848,345,154,919851530,5753,8776,749,350,719901531,6818,1713,553,446,619951517,6829,8687,854,745,32001*1398,3747,3651,153,446,620031381,9741,6640,453,746,3*Примітка: за даними Всеукраїнського перепису населення 5 грудня 2001 року [83]
Аналіз факторів, під впливом яких відбуваються зміни в чисельності, свідчить про те, що до 90-х років минулого століття визначальним чинником швидкого зменшення сільського населення області, був його масовий міграційний відплив, в першу чергу до міських поселень (табл. 2.2). Він був викликаний разючим відставанням у соціально-економічному розвитку сільських населених пунктів від міст і став наслідком зростання потреб людей, їх прагнення покращити умови праці, підвищити рівень життя, в тому числі отримати комфортабельне житло, мати доступ до закладів освіти, культури, більш якісного медичного та побутового обслуговування.
За період 1954-1989 рр. втрати в чисельності мешканців сільської місцевості області лише за рахунок негативного сальдо міграційного руху склали 475,7 тис. чол. Слід відзначити, що переважну більшість (близько 80-90%) мігрантів із села складало працездатне населення переважно у віці 20-30
Таблиця 2.2
Фактори формування чисельності сільського
населення Черкаської області, тис чол.
РокиЗагальний приріст (+), скорочення (-) населенняв тому числі за рахунок:природного рухуміграційного рухуадміністративно-територіальних перетворень1954-1959-90,866,3-157,1-1960-1965-113,746,1-72,4-87,41966-1971-77,710,6-88,3-1972-1977-87,2-9,2-78,0-1978-1983-62,3-27,7-34,6-1984-1989-77,1-31,8-45,3-1990-1995-34,1-49,3-0,715,91996-2002-41,9-66,024,1-
років, в основному особи жіночої статі. Такий селективний характер міграції, яка впродовж десятиліть вибирала із сільської місцевості молодь, суттєво деформував статево-вікову структуру сільського населення Черкаської області, про що свідчать "провали" в контурах його статево-вікової піраміди в інтервалі віку 20-40 років (рис. 2.2).
Таким чином, міграція позбавляла аграрні підприємства найбільш освічених, кваліфікованих, здатних до інтенсивної праці робітників. Зростання ж продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві було недостатнім для того, щоб компенсувати такі значні втрати робочої сили, і в результаті сільське господарство перетворилося в одну з найбільш трудонедостатніх галузей економіки. Крім того, міграційне скорочення населення дітородного віку, в першу чергу жіночої його частини, стало головним фактором, що викликав обвальне зменшення кількості народжень у сільській місцевості. Одночасне збільшення кількості померлих різко зменшило
природний приріст, який, починаючи з 1973р., трансформувався у природне скорочення - депопуляцію (рис. 2.3) (в цілому по сільській місцевості України вона почалася на 6 років пізніше - в 1979р.).
Таким чином, якщо до 1973р. природний приріст певною мірою компенсував міграційні втрати сільського населення Черкащини, то надалі він перетворився у один із факторів його скорочення, негативний вплив якого з кожним роком посилювався.
Наприкінці 70-х у 80-х роках міграція залишалась провідним чинником зменшення чисельності селян, хоча її інтенсивність помітно зменшилась. Однак, це відбулося не завдяки подоланню різниці у соціально-економічному розвитку села і міста, а, в першу чергу, було результатом різкого падіння народжуваності у попередні роки і, як наслідок, значного скорочення у складі населення основного контингенту потенційних мігрантів - молоді.
Реформування економіки України на початку 90-х років та викликана ним соціально-економічна криза спричинили до кардинальних змін у динаміці факторів формування чисельності сільського населення Черкаської області. Скорочення попиту на робочу силу на промислових підприємствах, звуження масштабів зайнятості н