РОЗДІЛ 2
КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ
ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ АПК
2.1. Основні тенденції в забезпеченості сільськогосподарських підприємств спеціалістами та їх прогнозування на перспективу
Соціально-економічний розвиток суспільства, окремих галузей народного господарства і певних регіонів визначається, переважно, кількістю, якісними характеристиками та рівнем використання його ресурсного потенціалу, складовою якого є людські ресурси - носії, володарі людського капіталу.
Забезпеченість організації кадрами в оптимальній кількості та належної якості за різних соціально-економічних систем розвитку суспільства є необхідною першочерговою передумовою досягнення її цілей. Кадровий потенціал організації формується з наявного кількісного складу працюючих з відповідними їх якісними характеристиками (професійна, вікова, статева структура; освітньо-кваліфікаційний рівень).
Механізм формування та ефективного використання кадрів підприємств зумовлюється змінами, які відбуваються на макро- і мікрорівнях, у зовнішньому та внутрішньому середовищах організацій.
Сільське господарство традиційно має велике значення для економіки України. Природнокліматичні умови господарювання формують абсолютні переваги для розвитку експортного потенціалу цієї галузі, створюючи підґрунтя для рівноправного входження її у світову економіку.
Сьогодні в сільському господарстві України працює близько 20 відсотків всіх трудових ресурсів країни, тоді як у Франції - п'ять відсотків, Німеччині - чотири відсотки, Великій Британії - два відсотки, Італії - дев'ять відсотків [188, с. 349].
За останні десять років через різні причини (падіння обсягів виробництва майже вдвічі, погіршення соціально-економічних умов та загострення демографічної ситуації) відбулося не тільки абсолютне скорочення чисельності сільськогосподарських працівників (рис. 2.1), але й значно погіршився їх якісний склад.
Рис.2.1. Чисельність зайнятих в сільськогосподарських підприємствах і особистих селянських господарствах
Зменшення чисельності працюючих у сільськогосподарських підприємствах саме по собі є явищем, так би мовити, закономірним і позитивним. Зазначимо, що воно притаманне всім країнам з транзитивною економікою. Так, у Росії чисельність зайнятих у сільському господарстві за десять років скоротилася на 3 млн. чол. (порівняно з 1991 р.) [56, с. 21]. У Східній Німеччині у процесі аграрного реформування офіційна чисельність зайнятих у сільськогосподарському виробництві скоротилася з 850 тис. чол. у 1989 р. до 170 тис. чол. у 2001 р., тобто у п'ять разів [3].
Зазначимо, що зниження чисельності зайнятих є притаманним практично усім галузям народного господарства. Це підтверджується і даними, представленими на рис.2.2.
Рис.2.2. Чисельність зайнятих в різних галузях та частка зайнятих в сільському господарстві
Аграрний сектор економіки країни характеризується певними особливостями, які відрізняють його від інших галузей народного господарства та обумовлюють проблеми у сфері формування і використання кадрового потенціалу. До основних з них на сучасному етапі розвитку слід віднести: функціонування різних організаційно-правових форм господарювання та їх трансформацію; сезонний характер сільськогосподарського виробництва і залежність результатів господарювання від природних факторів; просторова розосередженість сільськогосподарського виробництва, що є перешкодою у поглибленні спеціалізації сільськогосподарської праці та яка сприяє розвитку сумісництва окремих її видів; об'єктивні процеси демографічних змін, які обумовлюють зниження рівня кадрової забезпеченості агроформувань; зниження життєвого рівня сільського населення; погіршення стану соціальної інфраструктури села та значне зниження обсягів сільськогосподарського виробництва у 1990-2001 рр., переміщення його з господарств суспільного сектора у господарства населення.
Зрушення, які відбувалися в останні роки у сільськогосподарській галузі, можна простежити на прикладі Сумської області, де станом на 1.01.2004 р. функціонували 557 сільськогосподарських формувань ринкового типу, заснованих на приватній власності на землю і майно, у т.ч. 112 приватних підприємств (21 відсоток), 359 товариств з обмеженою відповідальністю (64 відсотки), 26 закритих акціонерних товариств (чотири відсотки), 20 відкритих акціонерних товариств (чотири відсотки), десять державних підприємств (два відсотки), девять інших формувань (два відсотки) (таблиця 2.0). За ними закріплено 1162,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у т.ч. 929 тис. га ріллі. Значного розвитку набуло розширення землекористування фермерських господарств, яких в області налічується 797. Площа сільськогосподарських угідь в їх користуванні сьогодні складає більше 50 тис. га (це в середньому по 62 га на одне господарство, що відповідає рівню загальнодержавного показника).
Таблиця 2.1
Динаміка організаційно-правових форм господрювання в сільському господарстві Сумської області ( на кінець року)
Форми господарювання199519992000200120022003Всього, в т.ч.:470502598583577557- держгоспи511111111210-КСП194295--36-приватні підприємства-13129113116112-ВАТ-2425242320-ЗАТ598932353026-ТОВ-68379373365359-аграрно-пайові81--0----аграрні обєднання37------асціації селян26------агрофірми8- інші14027119 Завершується робота в області по видачі державних актів на землю, майже 80 відсотків майна охоплено відповідними угодами користування.
Слід зазначити, що чисельність підприємств в Україні та Сумській області також продовжує змінюватися. Основними причинами цього, на нашу думку, є: неефективна діяльність підприємств зумовлює необхідність пошуку інших організаційно-правових форм господарювання; висока змінюваність керівників сприяє трансформації форм господарювання; за результатами виявлення порушень, припущених при паюванні власності (за підсумками перевірок обласного управлінн