РОЗДІЛ 2
Дослідження загальних аспектів проблеми моделювання “живої” компоненти
соціотехнічної системи
З розвитком техніки більш гострою стає потреба в детальному та всебічному
вивченню характеристик людини. Звідси випливає необхідність спільної роботи
тих, хто конструює машини, і тих, хто вивчає людину. На думку Б.Ф.Ломова, самим
технічним прогресом диктується союз технічних і антропологічних наук, тобто
наук, предметом дослідження яких є людина.
Людина розглядається не як одна з простих ланок системи “людина-машина”, а як
ланка особливого роду: така, що організує систему, скеровує її на досягнення
певного, наперед нею самою заданого результату і забезпечує пластичність її
функціонування. Саме на долю людини випадає визначення завдання, виконання
керівних дій та оцінка їх результатів. Технічні пристрої тут розглядаються не
як однопорядкові з людиною ланки, а як засоби, якими людина користується при
виконанні дій і які несуть їй сигнали про результати цих дій [78].
За такого підходу визначення тільки “вхідних” та “вихідних” характеристик
людини вже недостатньо. Стає необхідним психологічне дослідження структури її
діяльності.
2.1. Аналіз проблеми діагностики людських якостей з позицій
системного підходу
У різні періоди розвитку комплексу наук, які вивчають людину в зв’язку з
інженерними завданнями, предметом наукового аналізу поступово ставали різні
властивості людини.
Спочатку основна увага приділялася питанням будови людського тіла та динаміки
робочих рухів. На засадах біомеханіки і антропометрії розроблялись рекомендації
стосовно робочого місця людини та інструментів, якими вона користується. Потім
об’єктом дослідження стають фізіологічні властивості людського організму.
Рекомендації, що випливають з даних фізіології праці та деяких інших,
пов’язаних з нею дисциплін, стосуються вже не тільки організації робочого
місця, але й режиму робочого дня і деяких інших сторін трудової діяльності.
Було зроблено спроби оцінити різні види праці з точки зору тих вимог, що
висуваються ними щодо людського організму. На загальному фоні здійснюваних
досліджень, психологічні аспекти трудової діяльності посідали досить скромне
місце [105].
Сучасна науково-технічна революція привела до суттєвих змін умов, засобів і
характеру трудової діяльності, у зв’язку з чим, психологічна проблематика
набула належного значення. Постала проблема вивчення тих властивостей людини,
яких зазвичай характеризують як психологічні. Розвиток систем контролю та
управління вимагало розгортання дослідження процесів прийому, переробки,
зберігання інформації людиною, механізмів прийняття рішень (в тих чи інших
ситуаціях), вплив психологічних чинників на ефективність і надійність цих
систем [20].
Слід зазначити, що операторськими функціями не обмежується людська діяльність в
СТС. На роботу людини в СТС впливають не тільки властивості нервової системи,
але й властивості її особистості, що випливають з її спрямованості,
емоційно-вольових якостей, почуття обов’язку, відповідальності тощо.
Властивості нервової системи лише показують, наскільки людина з даними
фізіологічними якостями потенційно здатна надійно функціонувати, скажімо, в
екстремальній ситуації. Однак, для надійної роботи людини цього замало. Окрім
них вона володіє ще й психічними якостями, що обумовлює її бажання, прагнення
максимально використовувати ці можливості.
Розуміючи важливість проблеми особистості, вчені приділяють велику увагу її
вивченню. Дослідження під керівництвом Б.Ф. Ломова, Е.В. Шорохової, К.А.
Абульханової-Славської, Ф.Т. Михайлова, А.К. Маркової, Н.А. Менчинської, А.В.
Петровського, Д.Я. Фельдштейна, О.А. Конопкіна, Б.Г. Ананьєва, А.А. Бодалєва,
Е.С. Кузьміна, Б.Д. Паригіна та інших, вносять свою частку у вирішенні даної
проблематики.
Важливою метою багатьох теоретичних та експериментальних пошуків в пізнанні
феномену особистості є побудова адекватної математичної моделі її структури.
Як і будь-яка структура, структура особистості є стійким, відносно стабільним
цілісним утворенням, із складним переплетінням психічних якостей, що певним
чином організовані, взаємопов’язані та знаходяться у постійній взаємодії.
Властивості структури особистості не зводяться до простого сумування
властивостей компонентів, її складових. Структура визначає специфічні способи
функціонування і розвитку особистості, особливості взаємозв’язків особистості з
навколишнім світом. Нарешті, структура особистості – це те, що обумовлює її
індивідуальність, неповторність, це те основне, фундаментальне, специфічне, що
відрізняє дану конкретну людину від інших людей [18, 6, 12, 72, 73].
За словами Богданова В.А., в буденній свідомості широко вкоренилися уявлення
про зв’язок особливостей поведінки людини та її відносно стійких характеристик
– психологічних властивостей особистості. Від цієї точки зору не так вже далекі
і погляди багатьох професійних психологів, незалежно від того, чи вони
приписують значення регулятора поведінки безпосередньо психологічним
властивостям чи будь-яким іншим концептуальним одиницям та їх сполученням.
Поняттям про особистісні властивості оперують на всіх рівнях психологічної
практики: при психодіагностиці, при розробці прогнозів поведінки та розвитку
особистості і, нарешті, при спробах впливати на поведінку індивідів та груп
людей.
До теперішнього часу розроблено і активно використовується чимало конкретних
психодіагностичних методик, які фіксують рівень розвитку або функціональну
вираженість окремих особистісних властивостей [74].
Можна виділити різні варіанти психодіагностичних підходів, в руслі яких
формуються конкретні методи отриманн
- Київ+380960830922